Додаток для аудіо та електронних книг Librarius - icon
App Store - icon Google Play - icon
Обране
Вхід
0 Кошик 0,00 грн
Обране
Вхід
0 Кошик 0,00 грн
Увага! Наразі терміни відправки замовлень можуть бути довшими, ніж зазвичай.

Борис Антоненко-Давидович

4.0
Борис Антоненко-Давидович

Український письменник, публіцист, мовознавець, перекладач. Жертва сталінського терору. У 1935 році був заарештований за сфабрикованою справою і засуджений до страти, яку згодом замінили на 10 років ув'язнення в таборах ГУЛАГу. Після звільнення продовжував літературну діяльність, залишаючись вірним своїм переконанням і принципам.

Борис Дмитрович Антоненко-Давидович (1899–1984) — український письменник, перекладач і мовознавець, учасник літературних об’єднань «Ланка» й «Марс». У повісті «Смерть» він розглядає, як людина приймає насильство за доказ політичної відданості. У «Сибірських новелах» письменник звернувся до досвіду радянських таборів, а в книжці «Як ми говоримо» пояснив, як вибір окремого слова змінює точність українського вислову.

Борис Антоненко-Давидович — від літературної «Ланки» до заслання

Письменник народився в Засуллі поблизу Ромен у сім’ї залізничника. Закінчив Охтирську гімназію, навчався на природничому відділі Харківського університету, а згодом перейшов до історико-філологічних студій у Києві. Брав участь у подіях Української революції. На початку 1920-х працював у народній освіті на Охтирщині й певний час був членом більшовицької партії, з якої вийшов 1921 року. Друкуватися почав 1923-го. У «Ланці» й «Марсі» працював поруч із Валер’яном Підмогильним та Євгеном Плужником.

1935 року письменника репресували, і наступні роки його життя минули в таборах та засланні. Після реабілітації 1956 року він повернувся до Києва й відновив літературну працю. У «Сибірських новелах» досвід ув’язнення постає через конкретні історії й короткі зустрічі. У праці «Як ми говоримо» автор розбирає слововживання на прикладах із живої мови та літератури. За збірку «Смерть. Сибірські новели. Завищені оцінки» йому 1992 року посмертно присудили Шевченківську премію.

Кость Горобенко й моральний вибір у повісті «Смерть»

«Смерть» з’явилася в журналі «Життя й революція» 1927 року, а наступного року вийшла окремою книжкою. Кость Горобенко має минуле, пов’язане з українським рухом, і прагне довести свою відданість більшовицькій партії. Автор тримає оповідь близько до героя. Читач бачить, як той тлумачить власну поведінку, прислухається до оцінок товаришів і поступово підпорядковує рішення чужій системі вимог.

Горобенко довго готує себе до вчинку, якого від нього, на його думку, очікують. Коли дія нарешті відбувається, автор переходить від політичних пояснень до різких тілесних і зорових деталей. Так стає відчутно, що ідея й людський досвід мають різну вагу навіть для того, хто намагався їх узгодити. З «Смерті» варто почати знайомство з психологічною прозою Антоненка-Давидовича. «Сибірські новели» дають інший ракурс на те, як система розподіляє відповідальність між людьми.

Роки життя 23.07.1899 — 09.05.1984
Нагороди 1992 рік — Шевченківська премія (посмертно)
Лабораторія доставить безкоштовно замовленнявід 999 грн Новою поштоюі від 500 грн Укрпоштою