Борис Антоненко-Давидович

Борис Антоненко-Давидович — український письменник, перекладач, мовознавець і громадський діяч. Боровся за культуру української мови. Народився в селі Засулля (нині — Сумська область). Брав участь у визвольних змаганнях 1917–1920 років. Жертва сталінського терору. У 1935 році був заарештований за сфабрикованою справою і засуджений до страти, яку згодом замінили на 10 років ув'язнення в таборах ГУЛАГу. Після звільнення продовжував літературну діяльність, залишаючись вірним своїм переконанням і принципам. 

У 1957 році його реабілітували й він повернувся до Києва. Працював редактором у журналі, видавав збірки репортажів, мово– й літературознавчі праці. Творчий шлях письменника розділяють на два періоди: перший — з 1923 до 1933 року (складається з 14 книжок, рецензій, заміток, нарисів), другий — з 1957 до 1984 року. У Польщі, Болгарії, Англії, США, Канаді, Австралії активно перекладали й перевидавали твори Бориса Антоненка-Давидовича. Помер 9 травня 1984 року. Похований у Києві на Лісовому кладовищі.