- Книги
- Всі автори
- Дейвид Патрикаракос
Дейвид Патрикаракос
Британський письменник і журналіст.
Дейвид Патрикаракос (David Patrikarakos) — британський журналіст і автор книжок Nuclear Iran та «Війна у 140 знаках». Він висвітлював російсько-українську війну з 2014 року й досліджував, як цифрові мережі змінюють роботу журналістів, волонтерів і дослідників відкритих джерел. У книжці він веде читача за окремими людьми, щоб показати, що саме вони могли зробити за допомогою публікацій і мережевих зв’язків.
Дейвид Патрикаракос — міжнародна журналістика й репортажі з України
Патрикаракос писав для Financial Times, The Wall Street Journal, Politico та інших видань. У Nuclear Iran: The Birth of an Atomic State він розглянув історію іранської ядерної програми й політичні рішення навколо неї. Згодом працював на місці подій в Україні та висвітлював конфлікт між Ізраїлем і ХАМАС 2014 року. Репортажний досвід обох воєн став матеріалом для книжки про соціальні медіа.
У роботі про Іран Патрикаракос простежує розвиток державної програми. У книжці про соцмережі він починає з окремої людини й розглядає, як її дії змінюють доступ до інформації. Це різні масштаби одного професійного інтересу: від того, хто може бачити й поширювати свідчення, залежить і те, які рішення інші вважають можливими.
Українське волонтерство й розслідування MH17 у «Війні у 140 знаках»
У книжці «Війна у 140 знаках. Як соціальні медіа змінюють конфлікти у XXI столітті» українська волонтерка Анна Сандалова збирає допомогу для військових через Facebook, а Еліот Гіґґінс та інші дослідники використовують відкриті матеріали, щоб перевіряти обставини збиття рейсу MH17. Перший приклад показує, як соціальна мережа організовує людей довкола практичної потреби, другий — як розрізнені фрагменти інформації стають підставою для публічного розслідування.
Патрикаракос зіставляє ці історії з іншими конфліктами, де соцмережі поширюють свідчення і дають сторонам засоби для пропаганди. Зокрема, у книжці є історія Фарах Бейкер, яка писала в Twitter про пережите в Газі 2014 року. Його теза про новий розподіл впливу спирається на конкретні випадки, тому читач може окремо оцінити дії учасників і висновки автора. Книжка вийшла 2017 року й дає погляд на ранні роки, коли такі практики стали помітною частиною війни та її висвітлення.