- Книги
- Всі автори
- Джон Лок
Джон Лок
Один із найвпливовіших англійських філософів Нового Часу, представник емпіризму та Просвітництва.
Джон Лок (John Locke, 1632–1704) — англійський філософ, дослідник медицини й один із головних представників емпіризму ранньомодерної доби. В «Есеї про людське розуміння» він досліджував межі знання, а у «Двох трактатах про правління» — підстави законної політичної влади. У цих працях Лок вимагає з’ясувати, звідки походить право людини довіряти певному твердженню або вимагати покори від інших.
Джон Лок, Оксфорд і політичні конфлікти XVII століття
Лок навчався в Оксфорді й вивчав медицину та природознавство. Знайомство з Ентоні Ешлі Купером, майбутнім графом Шефтсбері, наблизило його до політики. Лок працював у державних установах, що збирали відомості про торгівлю та колонії. Коли загострився конфлікт довкола престолонаслідування й політичної опозиції, він виїхав до Нідерландів і з 1683 року жив у вигнанні.
Після Славної революції 1688 року Лок повернувся до Англії. Тоді побачили світ його праці про людське розуміння, правління й віротерпимість. «Два трактати» та «Лист про толерантність» спочатку вийшли анонімно. У пізні роки Лок жив в Ессексі в домі родини Мешем, продовжував переглядати «Есей про людське розуміння» і відповідав на зауваження до своїх поглядів. Розмова про межі пізнання для нього залишалася відкритою навіть після публікації основної праці.
«Два трактати про правління» і походження законної влади
Перша частина «Двох трактатів про правління» спрямована проти Роберта Філмера. Філмер обстоював божественне право монархів, пов’язуючи його з владою Адама. Лок послідовно перевіряє цей аргумент і запитує, як із такого пояснення можна вивести право конкретної династії керувати конкретним народом.
У другій частині він викладає власну модель. Лок виходить із природної свободи й рівності, а законну владу пов’язує зі згодою людей і завданням захищати їхні права. Звідси випливає питання про межу покори, коли уряд порушує умови, на яких дістав повноваження. Для читача, який знайомиться з Локом через політичну філософію, другий трактат пояснює його поняття згоди, власності й опору. Перший дає зрозуміти, на яку тогочасну теорію спадкової влади він відповідав і чому значну частину праці присвятив тлумаченню аргументів опонента.