Еліс Сіболд

Еліс Сіболд (Alice Sebold) — американська романістка й мемуаристка. Найвідоміша її книжка, «Милі кістки» (The Lovely Bones, 2002), починається після смерті оповідачки. Чотирнадцятирічна Сьюзі Селмон дивиться, як її родина намагається жити далі. У мемуарах Lucky Сіболд пише про власний досвід насильства, а в романі The Almost Moon обирає голос жінки, яка сама вчинила злочин.

Від навчання письма до першого роману

Сіболд народилася в Медісоні, штат Вісконсин, і виросла в передмісті Філадельфії. Вона навчалася в Сиракузькому університеті, а також в університетах Г’юстона та Каліфорнії в Ірвайні. Першою книжкою стали мемуари Lucky (1999), де письменниця повернулася до пережитого під час навчання в Сиракузах. У 2021 році суд скасував вирок чоловікові, якого засудили в цій справі. Історія книги й подальший перегляд справи засвідчують, наскільки по-різному працюють особиста пам’ять і судове встановлення фактів.

У художній прозі Сіболд по-різному розподіляє знання між читачем і героями. «Милі кістки» одразу повідомляють, що сталося зі Сьюзі, тоді як її близькі ще намагаються зібрати окремі свідчення. У The Almost Moon (2007) читач від початку знає, що Гелен убила літню матір. Роман відстежує наступну добу й повертається до попередніх років, коли між жінками формувалися складні стосунки. В одному випадку смерть стає точкою, з якої видно життя всієї родини. В іншому вчинок оповідачки змушує придивитися до історії їхньої залежності одна від одної.

Чому в «Милих кістках» розповідає Сьюзі

У «Милих кістках» дівчина бачить, що відбувається вдома, з її друзями та з убивцею. Можливість спостерігати за ними поєднується з обмеженням. Сьюзі не може передати слідчим знання, яке має сама, чи повернути батькам звичне життя. Читач разом із нею стежить, як у родині збігаються і розходяться способи переживати втрату. Її сестра з часом опиняється перед виборами, яких Сьюзі вже не матиме.

Фантастична перспектива дозволяє Сіболд зберегти в голосі Сьюзі підліткову цікавість до того, яким могло бути її життя. Поки на землі минають роки, вона дивиться на дорослішання інших із позиції людини, чиї власні плани обірвалися. У 2009 році роман екранізував Пітер Джексон. Українське видання дає змогу почути голос героїні з першої сторінки й простежити, як він змінюється, коли розслідування поступається місцем історіям людей, яких вона залишила.