- Книги
- Всі автори
- Франц Верфель
Франц Верфель
Австрійсько-богемський прозаїк, поет, драматург, чия творчість охоплює Першу світову війну, міжвоєнний період і Другу світову війну.
Франц Верфель (1890–1945) — німецькомовний австрійський поет, драматург і прозаїк, народжений у Празі. Його рання творчість пов’язана з експресіонізмом, а пізніші романи звертаються до історії, моральної відповідальності та віри. Українське видання «Винен не вбивця… Зустріч випускників» знайомить із його психологічною прозою про владу, провину й пам’ять.
Прага, поезія та досвід війни
Верфель народився 10 вересня 1890 року в родині єврейського торговця. Виріс у багатомовному празькому середовищі, був знайомий із Францом Кафкою та Максом Бродом. Його ранні вірші друкував Карл Краус, а збірка Der Weltfreund зробила молодого автора помітним учасником літературного життя.
У 1912–1914 роках він працював редактором у лейпцизькому видавництві Курта Вольфа. Під час Першої світової війни служив в австрійській армії на східногалицькому фронті. Військовий досвід став частиною біографії автора, який пізніше виступав проти крайнього націоналізму та звертався до людської солідарності.
Згодом Верфель розширив творчий діапазон від поезії до драми й великої прози. Питання духовного вибору поєднувалися в його письмі з увагою до того, як особистість поводиться під тиском родини, спільноти або історичної катастрофи.
Історичні романи та вимушене вигнання
1933 року вийшли «Сорок днів Муса-Дагу» — роман про опір вірмен під час геноциду 1915 року. Книжка здобула тривалу увагу як художня розповідь про переслідування й боротьбу за виживання. Того самого року нацисти виключили Верфеля з Прусської академії мистецтв; його твори опинилися серед книжок, які спалювали.
Після аншлюсу Австрії 1938 року письменник емігрував до Франції. 1940-го мусив тікати далі, через Піренеї та Іберійський півострів до США. Перебування в Лурді пов’язане із задумом «Пісні про Бернадетту», одного з його найвідоміших пізніх романів.
Верфель помер 26 серпня 1945 року в Каліфорнії. Досвід єврейського походження та інтерес до християнства співіснували в його житті; за даними Меморіального музею Голокосту США, він залишався юдеєм. Ця складність важлива для розуміння його духовної тематики й застерігає від надто простого визначення авторської позиції.
«Винен не вбивця… Зустріч випускників»
Українська книжка «Винен не вбивця… Зустріч випускників» об’єднує два твори в перекладі Марії Пухлій. Вони дозволяють побачити Верфелеву увагу до провини через приватні історії, де зовнішня роль людини може приховувати моральну невизначеність.
У першій історії Карл Душек живе під владою суворого батька-офіцера. Той визначає для сина військовий шлях, тоді як сам юнак тяжіє до музики. Прагнення звільнитися від контролю стикається зі страхом, залежністю та небезпекою потрапити під інший вплив. Сімейний конфлікт поступово набуває ширшого значення.
«Зустріч випускників» повертає дорослого суддю до шкільного минулого й історії приниження. Людина, чия професія передбачає оцінювання інших, мусить інакше подивитися на власну участь у давніх подіях. Соціальна поважність не усуває потреби відповідати за те, що зручно було залишити позаду.
Том зацікавить читачів європейської психологічної класики, історій про батьківську владу та ненадійну пам’ять. Два тексти можна зіставити за тим, як діє самооправдання: пережитий тиск пояснює людину, але питання про її відповідальність залишається відкритим.