Гнат Хоткевич

Гнат Хоткевич (літературний псевдонім — Гнат Галайда) — український письменник, етнограф, композитор, музикант, театральний діяч і громадський активіст кінця ХІХ — початку ХХ століття. Народився в Харкові. Він був одним із тих митців, хто формував нове українське мистецтво на межі епох — синтезував слово, музику, сцену й етнографію. Його творчість охоплює різні жанри: прозу, драматургію, публіцистику, музику та літературні дослідження. Хоткевич був не лише літератором, а й реформатором сцени — саме він створив перший український робітничий театр у Харкові, поставивши вистави на основі народних традицій і побуту.

У 1901 році став розробником власного проєкту дизельного потяга (на 30 років раніше, ніж з'явився американський аналог). Тікаючи від радянських переслідувань, переїхав на Галичину, спочатку — до Львова, згодом — до Криворівні Івано-Франківської області. Об'їздив Галичину й Буковину, проводячи скрипкові концерти та концерти українських народних пісень під бандуру. Був редактором ілюстрованого громадсько-культурного і літературного тижневика  «Вісник культури і життя». Найбільшим досягненням у його прозовій творчості стала повість «Камінна душа». 

У 1932 році Хоткевича було репресовано, усунено від державних посад, а його твори заборонено. 1938 року Гнат Хоткевич був засуджений до розстрілу. Реабілітовано письменника у 1956 році, а ще через 10 років вийшли друком його «Твори в двох томах».