- Книги
- Всі автори
- Ґолда Меїр
Ґолда Меїр
Ізраїльська політична та державна діячка.
Ґолда Меїр (Golda Meir, 1898–1978) — ізраїльська політична діячка, дипломатка й авторка мемуарів «Моє життя». Вона народилася в Києві, здобула освіту у США й стала прем’єр-міністеркою Ізраїлю в 1969 році. У спогадах Меїр відтворює свій шлях через робітничий рух, дипломатію й уряд, розглядаючи великі політичні події з позиції людини, яка брала участь в ухваленні рішень.
Дитинство, робітничий рух і політична кар’єра
Ґолда Мабович народилася в Києві, який тоді входив до Російської імперії. У 1906 році її родина переїхала до Сполучених Штатів. Вона навчалася в Мілвокі, здобула вчительську кваліфікацію й замолоду долучилася до руху «Поалей Ціон». 1921 року разом із чоловіком Моррісом Меєрсоном переїхала до Палестини та жила в кібуці Мерхавія. Після від’їзду з кібуцу працювала в профспілковому об’єднанні «Гістадрут», зокрема в Раді жінок-робітниць.
До проголошення незалежності Ізраїлю вона працювала в політичному відділі Єврейського агентства. 1948 року була серед підписантів декларації незалежності й представляла Ізраїль у Москві. Згодом обіймала посади міністерки праці та міністерки закордонних справ. У 1969–1974 роках очолювала уряд. На цей період припала війна Судного дня 1973 року, події якої Меїр згодом описала в автобіографії. 1974 року вона залишила посаду прем’єр-міністерки. Спогади вийшли вже після завершення її роботи на чолі уряду.
Про що розповідають мемуари «Моє життя»
«Моє життя» — український переклад автобіографії My Life, перше англомовне видання якої вийшло 1975 року. Меїр повертається до родинних переїздів, ранньої громадської роботи, дипломатичних поїздок і переговорів, а тоді до рішень уряду у воєнний час. Послідовність спогадів допомагає побачити, як змінювалися її обов’язки, коли вона переходила від представництва окремої організації до роботи від імені держави.
Цю книжку варто обрати, якщо цікавлять особистий погляд на становлення Ізраїлю й досвід жінки в політичних інституціях середини XX століття. Мемуарний голос дає доступ до того, як авторка пам’ятала розмови й обґрунтовувала власні дії. У розділах про дипломатію та війну це насамперед свідчення учасниці, яка розставляє акценти відповідно до своєї ролі й досвіду.