Ґреґ Берман

Ґреґ Берман (Greg Berman) — американський дослідник і практик реформ у сфері кримінального правосуддя. Він працював над створенням громадського центру правосуддя в районі Ред-Гук у Нью-Йорку й очолював Center for Court Innovation. У книжках Good Courts, Start Here та «Поступовість» Берман аналізує, що відбувається з політичним задумом, коли його починають упроваджувати суди, міська влада й громадські організації.

Від проєкту в Ред-Гуку до книжок Ґреґа Бермана

Берман закінчив Весліанський університет і був учасником програми Coro з громадських справ. До команди Center for Court Innovation він увійшов на етапі створення організації. Планував роботу Red Hook Community Justice Center, а згодом став заступником директора. У 2002–2020 роках очолював центр. За цей період невелика організація виросла до установи, яка розробляла й оцінювала програми правосуддя, працювала з місцевими громадами та консультувала команди в інших юрисдикціях.

Цей досвід визначив тему його ранніх книжок. У Good Courts (2005), написаній із Джоном Файнблаттом, Берман описує суди, організовані довкола розв’язання конкретних проблем. Trial & Error in Criminal Justice Reform (2010), створена з Обрі Фоксом, зосереджується на помилках під час запуску реформ. У Start Here (2018) Берман і Джуліан Адлер розглядають, які рішення на різних етапах судового процесу можуть скоротити ув’язнення. Питання в цих книжках різняться. Спочатку йдеться про формат роботи суду, далі про помилки впровадження, а потім про можливі зміни в масштабі всієї системи.

Що Берман і Фокс називають поступовою реформою

У «Поступовості. Аргументах на користь покрокових змін у радикальну епоху» Берман і Фокс поширюють розмову на державну політику США. Оригінал Gradual з’явився в електронному виданні Oxford University Press 2022 року, друком у 2023-му. Автори починають з обмежень, які впливають на реформу, зокрема розподілу повноважень і незгоди щодо цілей. Потім зіставляють історії американського соціального забезпечення, скорочення злочинності й ув’язнення в Нью-Йорку та роботи імміграційної системи.

Поступовість у викладі Бермана й Фокса передбачає послідовність рішень, які можна оцінити, уточнити й з часом поширити. Їх цікавить досвід людей, відповідальних за практичне виконання реформи, бо саме вони бачать, де задум упирається в брак ресурсів, часу чи згоди. З цієї книжки варто почати знайомство з Берманом, якщо цікавить зв’язок між його роботою у сфері правосуддя та ширшою розмовою про інституційні зміни.