Григір Тютюнник

Григір Михайлович Тютюнник (1931–1980) — український прозаїк і перекладач, автор «Трьох зозуль з поклоном», «Облоги» та «Климка». Він писав новели, оповідання й повісті, у яких велика подія може залишатися за межами сцени. Війна чи репресії стають відчутними за тим, хто не повернувся, що треба нести додому і як дорослі відповідають на дитячі запитання.

Від Шилівки до українськомовної прози

Тютюнник народився в Шилівці на Полтавщині. Батька репресували, а частину дитинства хлопець провів на Донбасі в родині дядька. Згодом закінчив ремісниче училище, працював на заводі, у колгоспі й на відбудові шахт, служив радистом на Далекому Сході. Навчався на філологічному факультеті Харківського університету, після випуску вчителював на Донбасі. У Києві працював, зокрема, в редакції «Літературної України».

Перше надруковане оповідання «В сумерки» вийшло російською 1961 року. Після смерті старшого брата, письменника Григорія Тютюнника, автор переклав цей текст українською і далі писав нею. У новелі «Три зозулі з поклоном» до письма повернулася історія репресованого батька. У щоденнику Тютюнник згадував жінку, яка любила батька, і те, як мати шукала в неї підтримки після його зникнення. У художньому тексті цю ситуацію він розгорнув через спогад Софії, мовчазне чекання Марфи й лист Михайла. У 1989 році, посмертно, Тютюнникові присудили Шевченківську премію за двотомник творів.

«Три зозулі з поклоном» і «Облога» в каталозі

У «Трьох зозулях з поклоном» студент намагається зрозуміти увагу жінки, яка пильно дивиться йому вслід. Розповідь матері відкриває минуле, а лист батька додає голос людини, якої вже немає поруч. Тютюнник не роз’яснює кожного почуття. Він розподіляє знання між персонажами, і кожен із них може назвати тільки те, що бачив або чув. Новелу також можна читати у виданні «Три зозулі з поклоном. Вибрані твори», де вона сусідить з іншою прозою.

«Облога. Повісті. Оповідання» дає змогу зіставити дитячий погляд на війну з тим, як автор зображує дорослих у короткій прозі. Для ширшого контексту є «Коли говорять гармати…», антологія різних українських авторів. Почати з новели про зозуль варто, якщо цікавить, як кілька людських голосів уміщають історію однієї сім’ї. Повісті дають більше місця, щоб простежити, як дитина вчиться діяти серед рішень дорослих і наслідків війни.