- Книги
- Всі автори
- Іван Карпенко-Карий
Іван Карпенко-Карий
Іван Карпенко-Карий (справжнє прізвище – Тобілевич) (1845 – 1907) – український письменник, драматург, актор та один із корифеїв українського побутового театру.
Іван Карпенко-Карий (Іван Карпович Тобілевич, 1845–1907) — український драматург і актор, один із корифеїв українського театру. Він написав «Мартина Борулю», «Сто тисяч», «Хазяїна» й історичну драму «Сава Чалий». Його п’єси часто починаються з конкретного бажання персонажа, а далі показують, як це бажання змінює стосунки в родині або громаді.
Служба, заслання й український театр
Тобілевич народився в Арсенівці на Кропивниччині й у молодості працював на канцелярській службі. Ще до професійного театру він виступав в аматорських виставах. Пізніше долучився до української трупи, а після поліцейських переслідувань перебував під наглядом у Новочеркаську. З театром були пов’язані й інші члени його родини, зокрема брати Микола Садовський і Панас Саксаганський. Разом вони працювали в українських трупах. У псевдонімі Карпенко-Карий поєднано ім’я його батька та прізвище героя Шевченкової п’єси «Назар Стодоля».
Досвід актора помітний у тому, як драматург будує сцену. У «Мартині Борулі» прагнення здобути дворянський статус змінює мовлення й правила в домі. У «Ста тисячах» Герасим Калитка готовий ризикувати заради грошей, потрібних для купівлі землі. «Хазяїн» показує вже велике господарство, у якому рішення Пузиря впливають на найманих працівників і родину. Діалоги допомагають розпізнати, що кожен герой хоче отримати від іншого.
Вибрані твори й окреме видання драм
У збірці «Іван Карпенко-Карий. Вибрані твори» вміщено шість п’єс. Сатиричні «Мартин Боруля», «Сто тисяч» і «Хазяїн» стоять поруч із «Наймичкою», «Безталанною» та «Савою Чалим». Це дає змогу порівняти, як Карпенко-Карий працює з різними конфліктами, від побутового непорозуміння до рішень, наслідки яких виходять за межі однієї сім’ї.
Видання «Наймичка. Безталанна. Сава Чалий» містить три драми з того самого кола творів. У «Наймичці» та «Безталанній» важить залежність людини від родинних і суспільних правил, а «Сава Чалий» переносить питання вибору й відповідальності в історичний сюжет. Якщо цікавить передусім сатира, почати зручніше з ширшого вибраного. Для порівняння соціальної та історичної драми достатньо видання трьох п’єс.