Сесілія Канг

Сесілія Канг (Cecilia Kang) — американська журналістка, яка досліджує взаємодію технологічного бізнесу й державної політики. Відома репортерською роботою для The New York Times та спільною із Шірою Френкель книжкою «Огидна правда. Facebook: за лаштунками боротьби за першість». Її теми — вплив цифрових корпорацій, захист персональних даних, державне регулювання та рішення керівників, які визначають повсякденне інформаційне середовище мільйонів людей.

Освіта й журналістська кар’єра Сесілії Канг

Канг закінчила Whitman College 1994 року, здобувши ступінь з англійської мови та літератури. Далі працювала в міжнародній і американській журналістиці: очолювала сеульське бюро Associated Press-Dow Jones, писала для San Jose Mercury та була старшою кореспонденткою з технологій у The Washington Post. Цей шлях охопив економічні новини, бізнес і технологічну політику.

У The New York Times вона продовжила досліджувати великі цифрові компанії, їхній вплив і взаємини з регуляторами. Канг була учасницею редакційної команди, яка отримала премії Джеральда Лоеба та Джорджа Полка за висвітлення Facebook і стала фіналісткою Пулітцерівської премії. Це колективні журналістські відзнаки за репортерську роботу, а не окрема премія за книжку.

Навесні 2025 року Канг долучилася до програми fellows Інституту політики та державної служби Georgetown University. В університетській біографії серед її напрямів названо глобальне суперництво у сфері штучного інтелекту й лобістські кампанії технологічних компаній. Отже, книжкове розслідування Facebook є частиною тривалішої роботи про владу цифрової індустрії.

«Огидна правда»: що досліджують Канг і Френкель

Представлена в каталозі «Огидна правда. Facebook: за лаштунками боротьби за першість» має двох авторок. Канг і Френкель реконструюють корпоративні рішення, спираючись на інтерв’ю з працівниками, керівниками та іншими обізнаними співрозмовниками. У центрі оповіді — Марк Цукерберґ, Шеріл Сендберґ і система пріоритетів, за якою працювала компанія.

Авторки ставлять під сумнів пояснення, ніби кризи Facebook були лише випадковими відхиленнями від початкового задуму. За їхньою аргументацією, прагнення збільшувати залученість користувачів і прибуток впливало на конструкцію платформи та реакцію на дезінформацію, мову ненависті й витоки даних. Важливими стають внутрішні суперечності: хто знав про проблему, хто міг діяти та які рішення відкладалися.

Книжка також розглядає відносини з політиками й конкурентами, втручання Росії в американські вибори 2016 року та спроби компанії контролювати публічну реакцію. Вона адресована читачам журналістських розслідувань про бізнес і політику, які хочуть простежити конкретний ланцюг рішень за роботою звичної соціальної мережі.