- Книги
- Всі автори
- Кетрін Ґрейс Кац
Кетрін Ґрейс Кац
Історикиня та авторка книжки «Ялтинські доньки. Черчиллі, Рузвельти та Гаррімани: історія про любов і війну».
Кетрін Ґрейс Кац (Catherine Grace Katz) — американська історикиня, юристка й авторка документальних книжок. У «Ялтинських доньках» вона відтворює конференцію 1945 року через Сару Черчилль, Анну Рузвельт і Кетлін Гарріман. Її цікавить робота людей, які підтримували учасників переговорів, готували місце зустрічі й знали те, що лишалося поза публічними заявами.
Як Кац знайшла історію в архіві Сари Черчилль
Кац виросла у Віннетці, штат Іллінойс, вивчала історію в Гарварді та в коледжі Крайстс Кембриджського університету, а згодом здобула юридичну освіту в Гарварді. У студентських дослідженнях вона писала про ранні роки Вінстона Черчилля. Працюючи фінансовою аналітикинею в Нью-Йорку, заходила до книгарні Chartwell Booksellers, що спеціалізується на Черчиллі. Знайомство з її власником привело до розмови з Міжнародним товариством Черчилля. Так Кац дізналася про відкриття архіву Сари Черчилль і взялася описати його.
З архівної роботи виросли «Ялтинські доньки», видані англійською 2020 року. Щоб розповісти про переговори з перспективи трьох жінок, Кац зіставляє листи, спогади та матеріали про роботу делегацій. У книжці Shadow Before the Flame вона переносить увагу до катастрофи дирижабля «Гінденбург» 1937 року. В обох дослідженнях добре відому подію можна розкласти на окремі дії й побачити, що про неї знали люди до того, як вона стала частиною загальної історії.
Три жінки й перебіг Ялтинської конференції
У «Ялтинських доньках» Сара Черчилль постає як акторка й офіцерка британських повітряних сил, з якою батько міг обговорювати переговори. Кетлін Гарріман, колишня воєнна кореспондентка, знала російську й брала участь у підготовці Лівадійського палацу до зустрічі. Анна Рузвельт допомагала батькові впоратися з робочим навантаженням, знаючи про тяжкість його стану. Для кожної близькість до учасника переговорів означала різні обов’язки.
У книжці є і рішення лідерів, і умови, в яких їх готували. Матеріали про стан здоров’я президента чи роботу з облаштування палацу допомагають зрозуміти, чого не видно на офіційній фотографії делегацій. Українське видання підійде читачам, які хочуть прочитати про завершення Другої світової війни через конкретні джерела й людей, відповідальних за щоденну роботу під час конференції.