- Книги
- Всі автори
- Леся Воронина
Леся Воронина
Українська письменниця, журналістка, перекладачка. Авторка популярних книжок для дітей та підлітків.
Леся Воронина — українська письменниця, журналістка й перекладачка, яка пише пригодницьку прозу для дітей. У «Суперагенті 000» вона працює з пародією на шпигунські історії, а в «Таємному товаристві боягузів» робить дитячий страх початком пригоди. У виданні «Мандрівний кемпер для безпритульних пасажирів. Кролик з капелюха» Воронина зводить поруч дві повісті, в яких діти мають самостійно вирішувати, кому вірити.
Від журналістики й «Соняшника» до пригодницьких книжок
Леся Воронина, справжнє ім’я якої Олена, народилася 1955 року в Києві. Закінчила Київський університет 1979 року. Воронина також друкувалася під псевдонімом Гаврило Ґава. Наприкінці 1980-х працювала в журналі «Україна», а 1991 року прийшла до дитячого журналу «Соняшник». Згодом стала його головною редакторкою. Вела культурні програми на радіо й записувала розмови з письменниками та іншими діячами культури. Для дитячих книжок ці формати дають різні навички: від уміння швидко зацікавити короткою історією до уваги до голосу, який розповідає її вголос.
У «Суперагенті 000» Воронина використовує перебільшення, дотепні імена й несподівані перешкоди. У книжках про Таємне товариство боягузів фантастична загроза зустрічається з досвідом дитини, яка може боятися й усе одно діяти. Письменниця часто відкриває пригоду з буденної ситуації. Читач встигає впізнати школу, поїздку або зустріч, перш ніж з’являється подробиця, що вимагає іншого пояснення.
Дві повісті: джазовий фестиваль і Невидимий цирк
У виданні «Мандрівний кемпер для безпритульних пасажирів. Кролик з капелюха» Дана й Гор починають пригоду біля замку, де відбувається джазовий фестиваль «Боривітер». Поруч працюють археологи. Музика, намети й знайомі дорослі створюють звичне тло, на якому дітям треба зрозуміти, чому розкопки в підземеллі приваблюють різних людей.
У другій повісті Мар’яна Соколик їде евакуаційним потягом. Її мама залишається в місті, щоб вивезти тварин Екопарку, а незнайомець у дорозі називає себе фокусником. Першу історію можна обрати заради друзів, музики й загадки замку. Друга ставить ближче до читача переживання дитини в евакуації й додає до нього фантастичну таємницю Невидимого цирку.