Лоррейн Дастон

Лоррейн Дастон (Lorraine Daston) — американська історикиня науки, авторка «Короткої історії правил» і співавторка «Objectivity». У своїх працях вона з’ясовує, як практики, які в певну епоху здаються природними, набувають авторитету. Для історії науки це може бути правило спостереження, для повсякдення — домовленість про те, кому поступатися дорогою.

Лоррейн Дастон і дослідження наукових звичок

Дастон народилася 1951 року в Лансінґу. Працювала в Чиказькому університеті, а з 1990-х років очолювала дослідження в берлінському Інституті історії науки імені Макса Планка. Згодом стала його директоркою-емеритою. Серед її тем — історія ймовірності, спостереження, норм доказу й способів класифікувати незвичайне.

У «Objectivity», написаній із Пітером Ґалісоном, Дастон простежує, чого науковці в різні періоди вимагали від зображення, щоб воно вважалося надійним. У «Wonders and the Order of Nature», створеній разом із Кетрін Парк, предметом стають дива й місце подиву в європейській натурфілософії. В обох випадках історія поняття відкривається через практику людей, які спостерігають, описують або впорядковують матеріал.

Від дорожнього руху до винятків у «Короткій історії правил»

У «Короткій історії правил. Чому ми робимо так, а не інакше» Дастон порівнює зразки поведінки, приписи та процедури. Її цікавить, скільки тлумачення залишає кожен тип правила. Побутова домовленість може бути короткою, якщо всі вже знають обставини. Розгорнутий припис частіше містить пояснення, уточнення й приклади винятків.

Приклади походять із різних сфер, зокрема етикету, гри та дорожнього руху. Завдяки цьому видно, як змінюється правило, коли змінюється кількість людей або обставини застосування. Дастон розглядає й ситуації, у яких потрібно тимчасово зробити припис гнучкішим, щоб зберегти його практичну мету.

Книжка підійде, якщо цікавить історія звичних дій і способів домовлятися. З неї зручно почати знайомство з методом Дастон, бо знайомі приклади допомагають побачити її основне питання. За яких умов людям достатньо одного прикладу, а коли потрібна інструкція, яка передбачає відхилення й пояснює, хто має право їх оцінювати?