Любомир Гузар

Любомир Гузар  — український релігійний діяч.

Любомир народився у Львові, де закінчив народну школу та перший клас гімназії. У 1944 році сім’я його батьків виїхала до Австрії, де він і продовжив своє навчання в українській гімназії. У 1949 році закінчив середню освіту в духовній семінарії в Стемфорді. Любомир також був членом «Пласту» та капеланом молодечих таборів Спілки української молоді в Елленвілі. У 1954 році здобув ступінь бакалавра з філософії.

Любомир відбув богословські студії в Католицькому університеті Америки у Вашинґтоні, а в 1958 році здобув ліцензіат богослов’я. Того ж року його було висвячено на священника для праці в Стемфордській єпархії.

З 1958 до 1969 рік був вчителем і префектом у Стемфордській Духовній Семінарії Святого Василія. Також служив у Кергонксоні душпастирем оселі «Союзівка» Українського народного союзу та виховної оселі Спілки української молоді Америки в Елленвілі 3 1965 року був настоятелем парохії Пресвятої Трійці в Кергонксоні. Продовжив філософські студії у Фордгемському університеті Нью-Йорка і 1967 року здобув ступінь магістра.

У 1969 році переїхав до Рима для продовження богословських студій, які завершив доктором богослов'я в 1972 році. У 1972 році вступив до монастиря св. Теодора Студита у Гроттаферрата в Італії. З 1975 до 1985 року Любомир викладав догматику в Папському Урбаніанському університеті в Римі. Впродовж 1984 — 1991 років був протосинкелом Львівської Архієпархії у Римі.

У 1993 році повернувся до України, де наступні два роки служив духівником у Львівській духовній семінарії святого духа. У 1996 році був призначений на Екзарха Києво-Вишгородського екзархату з титулярним престолом Ніси Ликійської.

У 2001 році став Архієпископом Львівським та Главою Української греко-католицької церкви, а через 4 роки змінив свій титул на «Верховний Архієпископ Києво-Галицький».

Любомир також вів активну громадську діяльність і був одним із засновників ініціативної групи «Першого грудня». Його також розглядали як одного з можливих наступників Папи Римського Івана Павла ІІ.

За життя Любомира було нагороджено орденами князя Ярослава Мудрого різних ступеней та Міжнародною премією імені Івана Франка.

Помер Любомир у 2017 році внаслідок важкої недуги.