- Книги
- Всі автори
- Любов Якимчук
Любов Якимчук
Любов Якимчук — українська письменниця, сценаристка і культурна менеджерка родом із Первомайська Луганської області. Авторка збірки «Абрикоси Донбасу».
Любов Якимчук — українська поетка, сценаристка та культурна менеджерка, авторка збірки «Абрикоси Донбасу». Вона пише про пам’ять дому, руйнування звичного простору й досвід війни, використовуючи звукову гру та розкладання слів. Її творчість охоплює книжкову поезію, публічне виконання й роботу над кіносценаріями.
Луганщина, філологія та робота з пам’яттю
Якимчук народилася 1985 року в Первомайську на Луганщині. Навчалася в Луганському національному університеті імені Тараса Шевченка, згодом продовжила літературну освіту в Києво-Могилянській академії. До її професійного досвіду належать журналістика та культурні проєкти. Географія дитинства й навчання важлива для розуміння місць, що повертаються в її віршах.
Рання книжка поезій «Як МОДА» передувала «Абрикосам Донбасу», які вперше вийшли 2015 року. Війна на сході України та втрата звичного зв’язку з домом стали частиною досвіду, з яким авторка працює в цій збірці. Місцеві назви й домашні предмети зберігають конкретність: вони дозволяють говорити про втрату через те, що людина знала на дотик і щодня бачила поруч.
Окремий напрям її роботи — сценарії у співавторстві з Тарасом Томенком про харківський будинок «Слово» та знищення українського культурного середовища. Поетичне й кінематографічне письмо мають різну форму, але в обох випадках ідеться про можливість дати голос досвіду, який намагалися стерти або підмінити.
Як у віршах руйнується й відновлюється слово
Якимчук використовує поділ слова, співзвуччя та зміни ритму як частину змісту. Коли звична назва втрачає цілісність, читач відчуває порушення самого способу називати світ. Це особливо помітно в поезіях про війну, де фізичне руйнування простору має відповідник у формі рядка.
Водночас збірка не складається лише з руйнування. Образ абрикосів повертає тілесну пам’ять про тепло, рослини й місце дитинства. Поряд зі страхом залишаються близькість і можливість звернутися до іншої людини. Поетична мова рухається між приватним спогадом та подією, яку переживає ціла спільнота.
У 2022 році Якимчук виконала вірш «Молитва» під час виступу Джона Ледженда на церемонії «Ґреммі». Це був публічний виступ української поетки, а не отримання нею музичної премії. Епізод також показує усну сторону її письма: пауза, наголос і звучання слова працюють поряд із графічною формою тексту.
«Абрикоси Донбасу» в каталозі
Абрикоси Донбасу — початок знайомства з Якимчук для читачів сучасної української поезії та літератури про досвід сходу України. Збірку доречно читати, звертаючи увагу на зв’язок між назвами, образами й ритмом: мовні зміни тут часто несуть частину оповіді.
Книжка буде цікавою й тим, хто шукає поетичний спосіб говорити про переміщення та пам’ять дому. Конкретна географія не зникає за загальним образом війни: вона складається з голосів, знайомих слів і деталей місця, до якого вже неможливо повернутися колишнім способом.