- Книги
- Всі автори
- Максим Рильський
Максим Рильський
Український поет-неокласик, письменник, громадський діяч, публіцист, літературо- та мовознавець, депутат та перекладач..
Максим Рильський – український поет-неокласик, перекладач, публіцист, громадський діяч, мовознавець, літературознавець, академік АН УРСР, депутат Верховної Ради СРСР 2–6-го скликань. Очолював Спілку радянських письменників України та Інститут мистецтвознавства, народної творчості та етнографії.
Народився Максим в Києві. Його батько – Тадей Рильський.
Коли Тадей помер, Максим спершу навчався вдома, а потім у приватній гімназії в Києві. З юності Максим був знайомий з Миколою Лисенком, Дмитром Ревуцьким, Панасом Саксаганським та Олександром Русовим.
Перша книга Максима з’явилася, коли йому було 15 років – це була збірка поезій під назвою «На білих островах». Коли Рильський закінчив навчання в гімназії, він навчався на медичному факультеті Київського імператорського університету Святого Володимира, а потім на історико-філологічному факультеті Народного університету в Києві, однак жодного з них не закінчив через події революції. Деякий час проживав у м. Сквирі, де працював у садовому відділі земської управи у Сквирській продовольчій управі. Максим також працював викладачем.
Перша «зріла» збірка його поезій з’явилася в 1918 році – вона називалася «Під осінніми зорями». У 20-тих роках Максим належав до мистецького угруповання «неокласиків». Впродовж наступного десятиліття вийшли такі збірки його поезії «Синя далечінь», «Поеми» , «Крізь бурю і сніг», «Тринадцята весна», «Гомін і відгомін» та «Де сходяться дороги».
У 1931 поета було заарештовано НКВС – він вийшов з в’язниці після п’яти місяців ув’язнення. Після цього його творчість зазнала разючих змін, а радянські органи не переставали переслідування поета.
З 30-тих років він написав близько тридцяти поетичних книжок, серед яких «Знак терезів», «Літо», «Україна», «Збір винограду», «Слово про рідну матір», «Троянди й виноград», «Голосіївська осінь» тощо. У 1943 році його було обрано академіком Академії наук УРСР, а впродовж 1942 –1964 років він був директором академічного Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії.
Помер Максим 24 липня 1964 року.