Марко Вовчок

Марко Вовчок (справжнє ім’я: Марія Вілінська)  — українська письменниця, перекладачка та видавчиня російського походження.

Марія народилася в маєтку єкатерининське єлецького повіту орловської губернії у збіднілій російській дворянській сім'ї й зростала в російськомовному середовищі. У підлітковому віці вона виховувалася в приватному харківському пансіоні.

У салоні її тітки часто збиралися відомі люди: там Марія й познайомилася з фольклористом Опанасом Марковичем, з яким проживала впродовж 1851 — 1858 років у різних містах України, де й вивчила українську мову та традиції.

Перша збірка українськомовних творів Марії «Народні оповідання» вийшла в 1857 році: туди ввійшли такі її твори, як «Сестра», «Козачка», «Чумак», «Одарка», «Сон», «Панська воля», «Викуп» тощо. Пізніше того ж року вона почала писати соціальну повість «Інститутка», яка згодом стала найвідомішим її твором.

У 1859 Марія та Опанас переїхали до петербурга, де її твори видавалися російською. Там вона входила до кола колишніх кирило-мефодіївських побратимів Маркевича Василя Білозерського, Миколи Костомарова, Пантелеймона Куліша та Тараса Шевченка. Того ж року вона поїхала за кордон і жила у Франції, Німеччині, Швейцарії та Італії. Вілінська також писала казки та оповідання французькою.

У 1867 році Марія повернулася до петербурга й почала писати повісті російською. Вона почала спілкуватися з видавцями журналу «Вітчизняні нотатки» і вела в ньому певні рубрики, а також публікувала свої оригінальні твори та переклади.

На початку 70-х Марія виїхала з петербурга й переїхала до тверської губернії, де продовжує свою російськомовну творчість. Наприкінці свого життя вона прожила в різних місцях російської імперії, аж доки не померла у 1907 році.

Марія є авторкою численних повістей та оповідань, зокрема повісті «Маруся» та своєї популярної українськомовної збірки «Народні оповідання».