Оксана Мороз

Оксана Мороз — українська письменниця, комунікаційниця та засновниця ініціативи з інформаційної гігієни «Як не стати овочем». Її нонфікшн пояснює, як створюють маніпулятивні повідомлення, поширюють фейки й використовують емоції аудиторії. Книжки «Нація овочів?» і «Як не стати овочем» спираються на досвід авторки всередині рекламної та комунікаційної індустрії.

Від рекламної агенції до інформаційної гігієни

Мороз народилася в Нововолинську в родині вчителів, закінчила Львівський національний університет імені Івана Франка. Професійний шлях почала 2001 року у львівській рекламній агенції: продавала рекламні площі й поступово перейшла до керування відділом. Наступним етапом став банківський маркетинг — робота з продуктами, дослідженням клієнтів та комунікаціями.

Після переїзду до Києва вона займалася ребрендингом банків та антикризовими кампаніями, згодом створила власну агенцію. У своєму автобіографічному нарисі Мороз згадує фінансову кризу 2008 року як момент, коли гостро побачила розрив між рекламною обіцянкою та реальним станом справ. Ці спостереження вона пізніше використала в книжці про механізми впливу на громадську думку.

Просвітницька робота виросла з лекцій і спостережень за поведінкою їхніх слухачів у соціальних мережах. Виявилося, що знати про існування фейків і перестати їх поширювати — різні речі. Так поступово формувалася ініціатива «Як не стати овочем»: із навчальними матеріалами, дослідженнями та розбором конкретних маніпуляцій. Мороз також створює відео, виступає з лекціями, а 2021 року почала вести блог «Вірю не вірю» на «Радіо Культура».

Як Оксана Мороз пише про маніпуляції

Її основний прийом — розкласти знайоме повідомлення на складники: хто його створив, яку реакцію воно викликає і до якої дії підштовхує. Авторка звертається до політичної реклами, новин, дописів у соцмережах і пересилань у месенджерах. Власний досвід дозволяє їй показувати підготовку кампаній із боку тих, хто працює з аудиторією професійно.

Мороз поєднує пояснювальний нонфікшн із практичними прикладами. Її термін «інформаційна гігієна» охоплює щоденні звички: вибір джерел, перевірку контексту, ставлення до емоційних закликів. У книжках ідеться також про українські обставини — російські інформаційні операції, політичне протистояння та вразливість суспільства до неправдивих повідомлень.

Дві книжки в каталозі: пояснення індустрії та практичний довідник

«Нація овочів? Як інформація змінює мислення і поведінку українців» вийшла 2020 року. Вона зосереджується на влаштуванні інформаційного середовища: хто формує повідомлення, як ними керують і чому люди погоджуються з нав’язаними висновками. З неї доречно почати тим, кого цікавить професійний бік комунікацій.

«Як не стати овочем» має формат інструкції для повсякденного користування інформацією. Тут більше уваги типовим ситуаціям у цифровому просторі — шахрайським закликам, сумнівним тестам, маніпулятивним новинам. Цей твір відповідає на конкретніше читацьке запитання: як упізнавати такі повідомлення у власній стрічці та листуванні.