- Книги
- Всі автори
- Рудольф Еріх Распе
Рудольф Еріх Распе
Рудольф Еріх Распе – німецький бібліотекар, письменник і вчений. Він найбільш відомий своєю збіркою казок «Дивовижні пригоди барона Мюнхгаузена», також відомою як «Розповідь барона Мюнхгаузена про його дивовижні подорожі та походи в Росію», яка спочатку була сатиричним твором з політичною метою.
Рудольф Еріх Распе (Rudolf Erich Raspe,1736–1794) — німецький письменник, бібліотекар, дослідник старожитностей і мінералів доби Просвітництва. Найвідомішим його літературним доробком стала основа «Пригод барона Мюнхгаузена» — оповідей, у яких неймовірна подія викладається з цілковитою впевненістю очевидця. Історія цих книжок, однак, складніша за біографію одного автора: наступні перекладачі й видавці змінювали та розширювали початковий текст.
Науковець, колекціонер і втікач із Касселя
Распе народився в Ганновері. Навчався в Геттінгені та Лейпцигу, після чого працював у королівській бібліотеці. Його інтереси охоплювали літературу, історію мистецтва, старожитності й природничі науки. Листування, яке нині зберігається в університетській бібліотеці Касселя, показує його зв’язки з широким європейським науковим середовищем.
Із 1767 року Распе служив при кассельському дворі, опікувався художніми зібраннями та викладав старожитності в Collegium Carolinum. Кар’єру перервав скандал із незаконним продажем предметів колекції. У 1775 році він утік із Касселя й опинився у Великій Британії. Там продовжував наукову та видавничу роботу, зокрема уклав великий каталог відбитків різьбленого каміння для Джеймса Тассі.
Отже, автор Мюнхгаузена не був тільки творцем кумедних небилиць. Його професійний шлях пов’язаний із музейними колекціями, описом речей, перекладами та природничими дослідженнями. Останній період життя минув в Ірландії, де Распе помер 1794 року поблизу Кілларні.
Як барон Мюнхгаузен став літературним персонажем
За образом оповідача стояла реальна людина — німецький барон Ієронім Карл Фрідріх фон Мюнхгаузен, відомий фантастично перебільшеними розповідями. Але герой книжки не є його достовірною автобіографією. Распе використав анекдотичну традицію й перетворив барона на літературного оповідача, здатного щоразу знаходити вихід із фізично неможливої ситуації.
У 1780-х роках історії вийшли анонімно англійською. Важливим наступним етапом стала німецька версія Готфріда Августа Бюргера 1786 року. Вона не просто відтворювала англійський текст, а розширювала його. Надалі до книжки додавали нові епізоди, тож не кожну пригоду з великого сучасного зібрання можна беззастережно приписувати самому Распе.
Комізм цих історій побудований на дедалі більшому перебільшенні та спокійному тоні. Політ на гарматному ядрі, фантастичні полювання чи неймовірні порятунки подаються так, ніби оповідач лише уточнює звичайний побутовий факт. Барон не сумнівається у власних словах, і ця впевненість контрастує з тим, що читач розуміє про світ.
Небилиці також використовують форму подорожніх записок і військових спогадів — жанрів, від яких очікують правдоподібності. Знайома форма допомагає посилити пародію: кожна наступна розповідь випробовує межу довіри до красномовного свідка. Саме голос барона, а не лише набір фантастичних подій, утримує ці епізоди разом.
«Пригоди барона Мюнхгаузена» українською
«Пригоди барона Мюнхгаузена» в каталозі підійдуть читачам короткої гумористичної прози, фантастичних подорожей та літературної гри з неможливим. Це нагода познайомитися з оповідною манерою, яка перетворює неправдоподібність на головне правило читання. Слід розрізняти історичного барона, Распе як автора початкової літературної версії та подальше життя тексту в переробках і перекладах.