Сергій Руденко

Сергій Руденко — український журналіст і публіцист, автор політичних біографій та документальних книжок про сучасну Україну. Його доробок охоплює «Зеленського без гриму», «Бій за Київ» та «Анатомію ненависті. Путін і Україна». Він працює з політичними подіями через публічні заяви, свідчення учасників і журналістські спостереження; окремі епізоди та персональні історії поєднуються в ширший виклад.

Журналістика, «Буквоїд» і політичні біографії

Руденко народився 1970 року в селі Стецьківка на Сумщині. 1992 року закінчив факультет журналістики Київського державного університету імені Тараса Шевченка. Працював у періодичних виданнях України та за її межами, на телебаченні, готував авторські колонки. У 2008 році заснував книжковий портал «Буквоїд».

Серед його ранніх книжок — «Вся президентська рать», «Вся прем’єрська рать» та «Вся Юліна рать», опубліковані у 2007–2008 роках. Формат досьє дозволяв показувати політика разом із його оточенням. У 2021 році з’явився «Зеленський без гриму», присвячений Володимирові Зеленському; німецький переклад потрапив до списку бестселерів журналу Spiegel. Книжка стала частиною міжнародної розмови про Україну та її політичне керівництво.

Від політичного портрета Руденко переходить до документування повномасштабної війни. У цій частині доробку предметом стають і безпосередні події оборони, і передісторія російської агресії.

«Бій за Київ» та «Анатомія ненависті»

«Бій за Київ» вийшов 2023 року у «Фабулі». Есеї присвячені обороні столиці й області в лютому–березні 2022-го. Військові, волонтери та цивільні постають учасниками спільного спротиву, а окремі людські історії утворюють панораму перших тижнів вторгнення. Видання доповнюють ілюстрації Нікіти Тітова; його внесок є художнім оформленням, а автором тексту залишається Руденко.

У «Анатомії ненависті. Путін і Україна» журналіст повертається до довшої історії політики Кремля щодо України. Він зіставляє зустрічі російського й українського керівництва, публічні висловлювання та розповіді учасників подій. Серед співрозмовників — Володимир Огризко, Валентин Наливайченко та Андрєй Піонтковскій.

Порівняння цих книжок показує два масштаби його документальної роботи: подієвий виклад оборони конкретного міста та авторське дослідження політичних передумов війни. Перша зберігає досвід людей у моменті, друга намагається пояснити послідовність рішень, яка цьому моментові передувала.