Шервуд Андерсон

Шервуд Андерсон — американський прозаїк й автор оповідань.

Через родинні негаразди Шервуд почав рано працювати, тож його відвідуваність у школі помітно знизилася: він працював конюхом, помічником друкаря, продавав газети та був погоничем корів. З самого дитинства Шервуд також надзвичайно багато читав.

У 1896 році він переїхав до Чикаго, де вступив до вечірньої школи в Інституті Льюїса, а через кілька років приєднався до армії під час іспано-американської війни. Після війни він перебрався у Спрінґфілд, де почав навчатися на останньому курсі підготовчої школи у Віттенберзькій академії, яку закінчив у 1900 році. Того ж року, схилившись до запрошення на нову роботу, він перебрався до Чикаго, однак низка негараздів змусила покинути його покинути ту посаду, після чого він влаштувався в рекламну компанію, в якій пропрацював до 1906 року. Там Шервуд писав матеріали для журналу «Agricultural Advertising», в якому він уперше опублікував свою письменницьку роботу. 

У 1906 році він став президентом «United Factories Company», але після того, як його компанія випустила низку інкубаторів із дефектом, на нього посипалися скарги й Андерсон відійшов від справ компанії. Та вже через рік він переїхав до Елірії, де відкрив компанію «Anderson Manufacturing Co.», яка мала неабиякий успіх.

Коли його досягнення в бізнесі сягнули висот, Шервуду стало важче поєднувати їх зі своєю письменницькою діяльністю, через що він пережив сильний нервовий зрив у 1912 році.

Перший роман Шервуда «Син Вінді Макферсона» вийшов у 1916 році. Він також є автором таких популярних романів, як «Люди, що марширують», «Темний сміх», «Смерть у лісі», Поза межами бажання» та багатьох інших книжок, однак найбільшу популярність йому принесла збірка оповідань «Вайнсбурґ, Огайо». Шервуд є одним з перших письменників, що ввели в літературу новаторські погляди на психологію, зокрема на фрейдистський аналіз.

Шервуд помер у 1941 році у віці 64 років.