- Книги
- Всі автори
- Тарас Прохасько
Тарас Прохасько
Тарас Прохасько – український письменник, есеїст та журналіст, представник станіславського феномену, який сформувався в Івано-Франківську після розпаду СРСР. Член Українського ПЕН-клубу та Асоціації українських письменників.
Тарас Богданович Прохасько — український письменник, есеїст і журналіст, представник станіславського літературного середовища. Серед його книжок — «Інші дні Анни», «НепрОсті», «Лексикон таємних знань», «Бо є так…» і «Так, але…». Він пише про пам’ять, родинні зв’язки, міські та карпатські ландшафти, уважно простежуючи рух думки й відчуття. Побутова деталь у його прозі часто визначає сам спосіб розповіді.
Ботаніка, Івано-Франківськ і літературне становлення
Прохасько народився 16 травня 1968 року в Івано-Франківську. У 1992-му закінчив біологічний факультет Львівського університету імені Івана Франка; за спеціальністю він ботанік. Брав участь у студентському русі кінця 1980-х — початку 1990-х, зокрема в Революції на граніті. Працював в Інституті карпатського лісівництва, учителем, барменом, сторожем, у галереї, на радіо й телебаченні.
На початку 1990-х був співредактором журналу «Четвер» — одного з осередків нової української літератури. Його ім’я пов’язують зі станіславським феноменом, що сформувався довкола письменників Івано-Франківська. Дебютна прозова книжка «Інші дні Анни» з’явилася 1998 року, а «FM “Галичина”» — 2001-го. Робота в медіа розвивалася поруч із художнім письмом: Прохасько вів авторські колонки, співпрацював з «Експресом», «Поступом» і «Галицьким кореспондентом».
Роман «НепрОсті» став одним із центральних творів його бібліографії. Поруч із великою прозовою формою дедалі помітніше місце зайняли короткі тексти й есеїстика. У 2007 році Прохасько отримав літературну премію імені Джозефа Конрада. Національною премією імені Тараса Шевченка його відзначено за книжку «Так, але…». У цих різних формах зберігається інтерес до того, як індивідуальний досвід закарбовується в місці, слові та спогаді.
Рання проза й «Лексикон таємних знань»
«Лексикон таємних знань» об’єднує три повісті й чотири оповідання. Серед них — «Некрополь», «Довкола озера», «Спалене літо» та «Увібрати місто». Це можливість побачити ранню прозу Прохаська в одному томі: його увагу до матеріального середовища, природних змін і особливого способу бачення, яким наділений оповідач.
У «Спаленому літі» спостереження за початком осені набуває ваги події. У міських текстах важливі маршрути, будівлі й досвід проживання простору. Така композиція потребує уваги до деталей: зміна освітлення або способу дивитися може зрушити розповідь так само, як в іншому різновиді прози це робить зовнішня пригода. Знання рослинного світу та відчуття карпатського ландшафту становлять помітну частину його художнього словника.
«Бо є так…» і «Так, але…»: коротка форма
У «Бо є так…» Прохасько працює з короткими прозовими фрагментами, нотатками й досвідом спостереження. Тексти поєднують різні часові шари особистої пам’яті. Їхня форма дає змогу простежити, як від окремої речі чи ситуації автор переходить до ширшого міркування про життя.
Книжка «Так, але…» вийшла 2019 року у Meridian Czernowitz. Її матеріалом стають балкони, фіранки, каміння, міські прогулянки, знімання фільму в Карпатах. Рефлексія тут розгортається безпосередньо в оповіді: читач стежить за виникненням асоціацій, уточненням спогаду та зміною початкової думки. Назва відповідає цій готовності продовжувати міркування після першої впевненої відповіді.
Прохасько також долучається до колективних літературних видань, зокрема різдвяних антологій. Його окремі книжки охоплюють різні етапи творчості — від ранньої експериментальної прози до есеїв, у яких коротке спостереження утримує цілу історію. Саме зіставлення цих форм допомагає побачити розвиток автора поза однією найвідомішою назвою.