Теннессі Вільямс

Теннессі Вільямс (справжнє ім'я — Томас Ланьє Вільямс) — американський драматург і сценарист. Разом із сучасниками Юджином О'Нілом і Артуром Міллером його вважають одним із трьох видатних драматургів американської драматургії ХХ століття. У віці 33 років, після багатьох років невідомості, Вільямс раптово став впізнаваним завдяки успіху п'єси «Скляний звіринець» у Нью-Йорку. Це була перша з низки успішних п'єс, серед яких: «Трамвай “Бажання”», «Кішка на розпеченому даху», Sweet Bird of Youth та «Ніч ігуани». Його драма «Трамвай “Бажання” часто потрапляє до коротких списків найкращих американських п'єс ХХ століття поряд з п'єсами «Довгий день йде в ніч» Юджина О'Ніла та «Смертю комівояжера» Артура Міллера. Двічі ставав лавреатом Пулітцерівської премії у 1948 та 1955 роках. Значна частина найвідоміших творів Теннессі Вільямса була адаптована для кінематографа. Вільямс також писав оповідання, поезію, есе та збірку мемуарів. У 1979 році, за чотири роки до смерті, письменника включили до Американської театральної зали слави.