- Книги
- Всі автори
- Торнтон Вайлдер
Торнтон Вайлдер
Американський драматург, прозаїк, перекладач, викладач і лавреат Пулітцерівської премії.
Торнтон Вайлдер (Thornton Wilder, 1897–1975) — американський романіст і драматург, автор «Моста короля Людовика Святого», «Березневих ід» та п’єси «Наше містечко». Його твори звертаються до випадку, людських зв’язків, історії та способів осмислити прожите життя. Вайлдер експериментував із формою: від театральної сцени, де оповідач відкрито спілкується із залом, до роману, складеного з вигаданих листів і документів.
Освіта, драматургія та проза Вайлдера
Письменник народився 17 квітня 1897 року в Медісоні, штат Вісконсин. Його батько був редактором і дипломатом, тому частину дитинства родина провела в Китаї, де він служив американським консулом у Гонконзі та Шанхаї. Шкільну освіту Торнтон завершив у Каліфорнії. Навчався в Oberlin College, здобув університетський ступінь у Єлі та продовжив освіту в Принстоні.
Вайлдер працював у кількох літературних формах. Пулітцерівську премію за художню прозу отримав його роман The Bridge of San Luis Rey, а драматургічні премії — Our Town і The Skin of Our Teeth. Таким чином, три відзнаки стосуються різних творів і двох категорій. Це важлива риса його кар’єри: романіст і драматург не були двома окремими періодами, що не перетиналися.
Його робота виходила й за межі книжкової сторінки та театру. Він співпрацював з Альфредом Гічкоком над сценарієм Shadow of a Doubt. Під час Другої світової війни служив у війську та був нагороджений Бронзовою зіркою. Помер 7 грудня 1975 року у своєму домі в Гемдені, штат Коннектикут. Літературну спадщину письменника представляють і родинний архівний проєкт, і товариство дослідників його творчості.
«Березневі іди»: історія через суперечливі голоси
У «Березневих ідах» Вайлдер звертається до Юлія Цезаря та світу пізньої Римської республіки. Оповідь побудовано з уявних листів, записів і документів. Така форма дозволяє змінювати перспективу: люди бачать Цезаря по-різному, оцінюють його владу, використовують його близькість або намагаються протистояти йому.
Поруч із політичним діячем у тексті з’являються Ціцерон, Катулл і Клодія. Листування передає не лише відомості про події, а й характер того, хто пише: його приховану мету, упередження, пристрасть чи прагнення самовиправдання. Читач має зіставляти голоси, а не сприймати кожен документ як остаточний авторський висновок.
Це історичний роман із відкрито художньою конструкцією, а не збірка автентичного римського листування. Вайлдер використовує минуле для розмови про владу, свободу, любов і самотність людини, яка приймає рішення за інших. Епістолярний формат змінює масштаб: великі політичні події входять у приватний простір, де вони набувають особистого тону й суперечливого значення. Саме в цій взаємодії історичної постаті та множини людських поглядів проявляється письменницький експеримент Вайлдера.