Вацлав Сміл

Вацлав Сміл (Vaclav Smil) — канадський дослідник чеського походження й автор науково-популярних книжок про енергію, довкілля і технології. У «Як насправді влаштований світ» він показує, скільки матеріалів та енергії потрібно для звичних речей. У «Винаходах та інноваціях» перевіряє обіцянки, які супроводжували нові технології, за тим, як ті працювали після впровадження.

Вацлав Сміл від Чехословаччини до досліджень у Манітобі

Сміл виріс у тодішній Чехословаччині. В інтерв’ю для Science він згадував, як у підліткові роки заготовляв дрова для домашніх печей. Це приклад обміну енергією, який він пропонує помічати й у складніших системах: хтось виконує роботу, для неї потрібне паливо, а результат залежить від того, скільки енергії можна отримати й доставити. Сміл навчався в Карловому університеті в Празі, після виїзду з Чехословаччини продовжив освіту в Пенсильванії, а згодом працював в Університеті Манітоби, де став почесним професором.

У своїх працях він зіставляє різні масштаби. Energy and Civilization простежує, як джерела енергії змінювали виробництво та суспільство. Growth розглядає різновиди зростання, від організмів до економік. В обох випадках Сміл спирається на числа й історичні порівняння: наприклад, питає, що має відбутися, аби технологічний процес запрацював у масштабі цілої галузі.

Що читати у Сміла про матеріали й технології

У «Як насправді влаштований світ» Сміл розглядає виробництво їжі, енергопостачання та матеріали, серед яких сталь, цемент, пластмаси й аміак. Книжка дає спосіб простежити ланцюг від сировини до повсякденної речі. Через нього видно, чому зміна на одному заводі чи в одній країні має інший масштаб, ніж перетворення цілої системи постачання.

У «Винаходах та інноваціях. Короткій історії хайпу та невдач» Сміл зіставляє різні долі технологій. Дирижаблі, етильований бензин і ядерний поділ дають йому матеріал для різних питань: чому від одного рішення відмовляються, в іншого запізно помічають шкоду, а третє має вужчу сферу застосування, ніж передбачали. Для широкого огляду матеріального світу доречно почати з першої книжки, для історії конкретних обіцянок і прорахунків — із другої.