Вільям С. Берроуз

Вільям С. Берроуз — американський письменник і художник. Його вважають однією з головних фігур біт-покоління та одним із головних постмодерністських авторів, який вплинув як на андеграундну, так і на попкультуру та літературу. Берроуз написав 18 романів і повістей, шість збірок оповідань і чотири збірки есе. Також було опубліковано п'ять книжок його інтерв'ю та листування. Він також співпрацював у проєктах і записах з численними виконавцями та музикантами, багато разів знімався у фільмах, створив і виставив тисячі робіт візуального мистецтва, включаючи своє знамените «мистецтво дробовика». 

Берроуз досяг успіху зі своїм першим романом-сповіддю «Наркота» (1953), але найбільш відомий своїм третім романом «Голий обід» (1959). Він став предметом однієї з останніх серйозних справ про літературну цензуру в США після того, як його американське видавництво Grove Press засудили за порушення закону штату Массачусетс про заборону непристойності. Значна частина творів Берроуза є дуже експериментальною та містить ненадійних оповідачів, але вона також напівавтобіографічна, часто спираючись на його досвід героїнової залежності. Він жив у різний час у Мехіко, Лондоні, Парижі та міжнародній зоні Танжера в Марокко, а також подорожував тропічними лісами Амазонки та зображував ці місця в багатьох своїх романах та оповіданнях. У його творах також часто зустрічаються містичні, окультні чи інші магічні теми, постійні занепокоєння як у його художній літературі, так і в реальному житті.