Владислав Бондарук

Владислав Бондарук — український письменник, педіатр і блогер, автор фентезійного циклу «Бронзовий пугач». У «Блакиті» та «Мерехті» він поєднує підліткове фентезі, магію й міське розслідування. Вигаданий Ґранд-Таун живе від енергії кристала, і робота цього джерела визначає не тільки можливості окремого героя, а й порядок життя цілого міста.

Як ігровий світ Бондарука став романом

Бондарук навчався у Вінницькому національному медичному університеті імені Миколи Пирогова й обрав педіатрію. Фантастичні світи придумував ще в дитинстві. У шкільні роки захоплювався творчістю Толкіна, відеоіграми й настільною рольовою грою Dungeons & Dragons, писав фанфіки. Під час навчання створив власну кампанію для Warcraft III. Цей досвід дав йому практику вигадування місць, персонажів і правил, за якими вони можуть діяти.

Поштовхом до «Блакиті» стала пропозиція друга зробити настільну гру. Гру не завершили, але Бондарук зберіг задум зі світом бронзових звірів, магічних кристалів і заклять. У романі ці елементи мають послідовні наслідки. Кристал забезпечує міську інфраструктуру, його пошкодження змінює можливості цілої громади, а нові сили героя роблять його цікавим для організацій, між якими він мусить маневрувати. Так правила світу працюють і як частина пригоди, і як причина конфліктів.

Порядок читання «Бронзового пугача»

У книгарні «Лабораторія» знайомство з циклом починається з «Блакиті». Леон Клауд, молодий оперативник приватної охоронної агенції «Нічні Сови», виходить на звичайне патрулювання. Зникнення дітей і тривога в місті відкривають йому сторону Ґранд-Тауна, яку не видно зі службового маршруту. Перший том пояснює, як пов’язані робота охоронців, магія кристалів і приховані загрози.

У «Мерехті» дія триває після подій «Блакиті». Ґранд-Таун долає наслідки пошкодження кристала, а Леон звикає до бронзової правиці й сил провідника. Іспит, на який його направляє «Велика Ложа», суперечить забороні керівництва «Нічних Сов». Друга книжка додає до міського розслідування конфлікт обов’язків. Її варто читати після першої, щоб розуміти, чому нові здібності Леона водночас дають йому більше свободи й посилюють його залежність від чужих рішень.