Вʼячеслав Левицький

В’ячеслав Левицький — український поет, літературознавець і редактор. У збірці «Лонґ-плей» його вірші зустрічаються з мовою музики, а в дослідницькій роботі він з’ясовує, як вулиці, пам’ятки й міські маршрути набувають значення у творах різних поколінь. Упорядковані ним книжки про Київ і Львів дають змогу простежити, як такі образи змінюються разом із містами.

В’ячеслав Левицький від перших віршів до дослідження Києва

Левицький народився 1988 року в Києві й закінчив Київський національний університет імені Тараса Шевченка у 2009-му. Писав вірші ще до завершення навчання: у 2007 році вийшла його дебютна книжка «Симоненко. Весна». У 2012-му він захистив дисертацію про київський текст в українській поезії. У межах такого дослідження назви вулиць і місцевостей цікаві тим, що різні автори впізнають у них різні міста. Один і той самий простір може бути для поета домом, місцем історичної події або знаком утрати.

У 2016 році вийшла його поетична книжка «Metaphora». «Лонґ-плей» потрапив до списку найкращих українських книжок 2022 року за версією Українського ПЕН. Назва відсилає до довгогральної платівки й дає спосіб читати збірку послідовно, з увагою до переходів і відлуння між текстами. Паралельно Левицький працював із багатотомною «Історією української літератури», а 2023 року долучився до редакційної команди серії Vivat «Класика».

Літературні Київ і Львів у збірниках Левицького

У книжці «Київ в українській літературі» Левицький як упорядник зібрав студії кількох дослідників. Міський модернізм, літературні карти та київські символи утворюють окремі лінії читання. За однією можна з’ясувати, яким місто бачили модерністи, за іншою — зіставити реальні райони з їхніми образами у творах. До збірника ввійшли праці Ярослава Поліщука, Ярини Цимбал, Ростислава Семківа та інших літературознавців.

У «Львові в українській літературі» упорядник також збирає різні авторські погляди. Серед маршрутів книжки є крутійська проза, ностальгійний Львів, міська маргінальність і поетика «Братів Гадюкіних». Якщо цікавить, як географія столиці переходить у модерністську поезію та прозу, зручно почати з київського тому. Львівський дає іншу точку входу — через зіставлення літературної легенди, міського побуту й голосів, які рідше потрапляють у парадний портрет міста.