Юрій Лавріненко

Юрій Лавріненко — український критик, літературознавець, публіцист, редактор, інтелектуал. Учень Олександра Білецького, близький товариш Юрія Шевельова, він належав до кола мислителів, що закладали фундамент сучасної української гуманітарної традиції. Автор літературознавчих праць про Василя Еллана-Блакитного, Павла Тичину, Василя Чумака. Був редактором українських газет. Саме Лавріненко є батьком однієї з найвпізнаваніших метафор українського XX сторіччя — «Розстріляне відродження», а також упорядником відомої антології «Розстріляне відродження. Антологія 1917–1933: поезія-проза-драма-есей» (1959), яка повернула світові імена українських митців, знищених тоталітарною системою. Він пережив арешти, заслання, еміграцію, але не припинив працювати, досліджуючи й популяризуючи українську культуру — в Україні, Європі та США.