Відгуки і рецензії читачів
21.07.2026
Як Вам початок книги - «Отак у перші місяці 1913 року у Відні перебували Сталін, Гітлер і Тіто... Один вивчав у гостьовій кімнаті національне питання, другий малював акварелі в чоловічому гуртожитку, а третій просто намотував кола по Рінгштрасе, перевіряючи поведінку автомобілів на поворотах....три статисти без власних текстів...»
Для мене це однозначно 10/10⭐. Прочитала у минулому місяці і досі відчуваю приємний післясмак від книги!
Вона невелика за форматом. Події відбуваються протягом лише 1913 року і відтворені у хронологічному порядку за місяцями, починаючи із січня. Текст побудований, як на мене, у формі своєрідного колажу із біографій відомих культурних і політичних діячів - 99% - це німці (правильніше сказати - австроугорці!). І це не просто вихоплені відомі факти з біографій - це досить цікаві і маловідомі події з життя мистецької еліти (та не еліти!) Відня, Мюнхена та інших міст 1913-го.
Комусь цей текст видасться сухим і хаотичним... Бо в одному місяці автор розповідає про Сталіна, Рільке, Гітлера, Кафку, Фройда на різних або на тих самих локаціях... І навіть закидає читачеві роздуми: «Уявіть лише, що по одному і тому ж парку в один і той день проходять Сталін і Гітлер, які в історії жодного разу не зустрічалися особисто»... Але Ф. Іллієс знаходить факти у біографіях обох, що доводять їхню присутність власне в цей день, в один час у цьому парку😯. Amazing 🤩. І таких неймовірних фактів - ціла книга!
У мене навіть з'явилися улюблені персонажі (хоч це і дивно для нонфіку!). Я закохалася у нерішучого, суперечливого, боязкого і невпевненого у собі Кафку та його листування до нареченої Феліцї Бауер. А ще для мене було окремою насолодою спостерігати за бурхливими стосунками між художником Оскаром Кокошкою та його музою Альмою Малер... І головне - як ці стосунки Кафки і Феліцї, Рільке та його жінок, Кокошки та Альми... впливали на розвиток їх творчості зокрема та на мистецькі тенденції перед Першою світовою війною!
А ще мені запам'яталася одна фраза наприкінці книги, яку виголосив Густав Вінекен, співзасновник Вільної школи, педагог і реформатор (про Німеччину): «...І хай не настане той день, коли ми прийдемо з війною у долини інших народів». Це так суголосно із сучасними подіями в Україні...
Раджу всім почитати цю неймовірно цікавезну книгу 👍❤️
Для мене це однозначно 10/10⭐. Прочитала у минулому місяці і досі відчуваю приємний післясмак від книги!
Вона невелика за форматом. Події відбуваються протягом лише 1913 року і відтворені у хронологічному порядку за місяцями, починаючи із січня. Текст побудований, як на мене, у формі своєрідного колажу із біографій відомих культурних і політичних діячів - 99% - це німці (правильніше сказати - австроугорці!). І це не просто вихоплені відомі факти з біографій - це досить цікаві і маловідомі події з життя мистецької еліти (та не еліти!) Відня, Мюнхена та інших міст 1913-го.
Комусь цей текст видасться сухим і хаотичним... Бо в одному місяці автор розповідає про Сталіна, Рільке, Гітлера, Кафку, Фройда на різних або на тих самих локаціях... І навіть закидає читачеві роздуми: «Уявіть лише, що по одному і тому ж парку в один і той день проходять Сталін і Гітлер, які в історії жодного разу не зустрічалися особисто»... Але Ф. Іллієс знаходить факти у біографіях обох, що доводять їхню присутність власне в цей день, в один час у цьому парку😯. Amazing 🤩. І таких неймовірних фактів - ціла книга!
У мене навіть з'явилися улюблені персонажі (хоч це і дивно для нонфіку!). Я закохалася у нерішучого, суперечливого, боязкого і невпевненого у собі Кафку та його листування до нареченої Феліцї Бауер. А ще для мене було окремою насолодою спостерігати за бурхливими стосунками між художником Оскаром Кокошкою та його музою Альмою Малер... І головне - як ці стосунки Кафки і Феліцї, Рільке та його жінок, Кокошки та Альми... впливали на розвиток їх творчості зокрема та на мистецькі тенденції перед Першою світовою війною!
А ще мені запам'яталася одна фраза наприкінці книги, яку виголосив Густав Вінекен, співзасновник Вільної школи, педагог і реформатор (про Німеччину): «...І хай не настане той день, коли ми прийдемо з війною у долини інших народів». Це так суголосно із сучасними подіями в Україні...
Раджу всім почитати цю неймовірно цікавезну книгу 👍❤️
15.05.2026
"Кінця і краю немає душевним стражданням. Невже ніхто у травні 1913-го не може похвалитись гарним настроєм?" - запитує автор книжки.
Хіба ж тільки у травні? Таке враження, що появі книжок або картин в ті роки, мусимо "завдячувати" саме цій людській крихкості їхніх авторів: нервові розлади і проблеми із психічним здоров'ям спостерігалися у Кафки, Кокошки, Каміли Клодель, Вірджинії Вулф, Музіля. Ґросса, Ельзи Ласкер-Шюлер, Брехта, Кірхнера, Сідоні Надгерні, Рільке, Тракля, Юнга, Фройда, Шмітта, Майднера, баварського короля Отто і навіть головного героя драми "Войцек".
Мистці створюють "абстракції, які "однією лише формою виражають стан душі". Як виклик часу панують "неврастенія та хвороби серця - точніше стан модерну годі описати". І все це проявляється у "відчайдушній боротьбі з депресією, алкоголем, безглуздими розвагами й часом, який не наздогнати".
А поки шукають викрадену "Мону Лізу" - у Луврі на осиротілий гвіздок почепили Коро.
Хіба ж тільки у травні? Таке враження, що появі книжок або картин в ті роки, мусимо "завдячувати" саме цій людській крихкості їхніх авторів: нервові розлади і проблеми із психічним здоров'ям спостерігалися у Кафки, Кокошки, Каміли Клодель, Вірджинії Вулф, Музіля. Ґросса, Ельзи Ласкер-Шюлер, Брехта, Кірхнера, Сідоні Надгерні, Рільке, Тракля, Юнга, Фройда, Шмітта, Майднера, баварського короля Отто і навіть головного героя драми "Войцек".
Мистці створюють "абстракції, які "однією лише формою виражають стан душі". Як виклик часу панують "неврастенія та хвороби серця - точніше стан модерну годі описати". І все це проявляється у "відчайдушній боротьбі з депресією, алкоголем, безглуздими розвагами й часом, який не наздогнати".
А поки шукають викрадену "Мону Лізу" - у Луврі на осиротілий гвіздок почепили Коро.
