Книга наповнена переживаннями головного героя, його думками та цікавими концепціями. Але при всьому цьому сюжет не можна назвати занадто повільним - він летить як той бомбардувальник над містом, щоб у кінці довести все до логічного завершення. Сам кінець й справді ідейно перегукнувся мені з "Кантикою для Лейбовіца" Волтера Міллера - молодшого. А якщо брати кінематограф, то в голові постійно зринали аналогії з фільмом "Еквілібріум". Чудова книга, залишила лише позитивні емоції та легкий серпанок задуми. Аналізуючи сьогодення, вже можна побачити спрощення і вплив "меншин" на загальну думку, просування ідей та думок для "загального блага". Є про що подумати, куди піде світ і де він буде років через 10-20. Та чи буде взагалі.
Історія дивна, написана складно, тут немає класичної динаміки, неочікуваних поворотів чи типової кульмінації. Але саме за це я її й люблю. Вона зовсім інша. У Бредбері особливий стиль - ніби трохи магічний, зачаровуючий, мрійливий. Його тексти не просто читаєш, а проживаєш. Але багато кому саме таке й не подобається в його творчості.
Цю книгу я з того часу перечитувала кілька разів, і кожного разу знаходила щось нове. Вона не про майбутнє, як може здатись, а про теперішнє. Про сенс книг, свободу думки, і про те, як легко це все втратити.
Це книга не для всіх, і це нормально. Думаю, тут або відразу закохуєшся, або більше ніколи нічого подібного не пробуєш. Але якщо зачепить - то ця історія точно залишиться з тобою надовго
Мені здається, що на сьогоднішній час ця книжка стає все більш актуальною. Адже зараз все більше людей віддає перевагу засобам масової інформації на зразок телевізора чи інтернету. Людство все більше хоче простих і тихих розваг для яких непотрібно докладати зусиль. З книжками це складніше провернути. Особливо з філософськими трактатами чи релігійною літературою. Її потрібно осмислити та пропустити через своє розуміння світу. Що не завжди потрібно для того, щоб вищі ешелони суспільства могли контролювати нижчі.
Але все ж таки, людський розум такий, що здатен будь-яку інформацію ставити під сумнів, і саме не сталось с головним героєм цього твору. Спалюючи (а не рятуючи) книжки, пожежник бачив тисячі рідких примірників які згорали в полум'ї. Вони не люди та не могли кричати, але після того як головний герой змінив своє ставлення до них змінилось і його сприйняття світу. Йому здавалось, що спалюючи книжки він робив боляче живим людям, його почали дратувати телевізійні програми, які так полюбляла його дружина. В якийсь момент він зрозумів, що і він і його оточення зовсім перестали спілкуватись. І тому він почав шукати щось інше полишивши все старе, незважаючи на те що буде покараний спеціальними службами.
Як на мене ця книжка закликає всіх нас цінувати книжки та інформацію, що вони дають поки у нас є така можливість.