Це 69 історій про різні спеції, та не тільки спеції. В кожній історії розлита любов, доброта, ніжність, гумор. Лишають по собі приємний післясмак, не хочеться поспішати, хочеться смакувати ці історії. Час від часу до них повертаючись.
Це смак не лише для тіла, але й головним чином - для душі. А також почуття гумору автора, яким він приправляє свої розповіді, також надає цій страві (книжці) унікальності. Так ніби я спілкуюся із добрим другом через сторінки цієї книги.
Невимовно боляче і шкода, що автор загинув на війні. І тому почуття від цієї книги це одночасно туга і журба, а также радість, насолода і натхнення. І як це все поєднати ?!
"Обов'язково спробуй. Вода і так смачна. А я розказав, як зробити її розкішною. "
"Відвар чебрецю без надміру алко - дивний і цікавий ефект для чоловіків... Образно кажучи, найшвидша мишка Мексики покине твою спальню."
"Ніяка праця не вартує витраченої секунди, якшо вона не приправлена головною спецією із тут описаних.
Люби готувати.
Люби життя."
Спочатку я прочитала книжку потім моя бабуся. І текст був цікавим як мені хто не дуже багато знає про кулінарію, так і моїй бабусі яка провела на кухні вже більше ніж 50 років і істинно захоплена цим. Я вважаю це великим плюсом цієї книжки.
Читається дуже легко, а неймовірні ілюстрації створюють чарівну атмосферу. Весь час поки читала я заповнювала собі списки справ та покупок. Інформація цікаво подана і справді корисна. Те тепло з яким автор дає поради декілька разів довело мене до сліз.
Книжку раджу читати всім навіть тим хто не дуже любить готувати, але має це робити. Бо мені завжди було важко змусити себе готувати, хоча мені це і подобається, через те скільки часу займає, а після ще й посуд треба помити. Ця книжка змусила мене насолоджуватись процесом, а не думати як це важко.
Якщо коротко легко написано, цікава інформація і точно знадобиться в житті.
"Давай я тобі покажу, як це робити наживо, це не розкажеш. Треба, щоб ми були поруч. Рука до руки, плече до плеча".
"69 спецій для серця" — ароматна книжка кулінарних порад батька-ресторатора юній донці. Це своєрідний арт-бук, який щедро ілюструвала Світлана Фесенко. Якісний папір, заокругленні кутики на обкладинці, різні шрифти, кілька чистих аркушів позаду для нотаток чи записів сімейних рецептів.
Сподобалися поради у книжці, дещо було знайомим, дещо новим. Ось кілька:
1) Розмарин не можна змішувати з лавровим листом.
"Насправді це (розмарин) дуже самотня трава. А тому сильна. Як і ти".
2) Тархун можна додавати до соусів на основі сметани чи айрану, він додасть страві холодок.
3) З авокадо можна робити не лише тост, але запекти, а ще зробити смузі, морозиво чи запекти при температурі 200 градусів.
До спецій пан Андрій відносить не лише сушені чи сирі трави й сіль, а й гриби, оливки, різні види жиру, помідори та інші овочі, що стало для мене відкриттям. Тому можна дізнатися багато нового про різні продукти.
У книжці є поради щодо зберігання і виготовлення спецій, походів на базар, рецепти, звісно, а також ідеї, що привезти з подорожі, а що не варто.
Трошки розчарувало кілька секзизмів. Але в цілому книжка дуже тепла, щира і хороша.