Відгуки і рецензії читачів
20.08.2024
«[…] хоча будь-який збіг з реальними людьми у книжці випадковий, правдивішої історії я ще не розповідала»
-Ореста Осійчук
Охоче вірю, що в перипетіях минулої епохи цілком могла статися подібна історія - галицький хлопчик Михайло Фариняк рано втратив батька, а мати (через злидні) мусила покинути його на ласку більш заможних родичів.
У родині своїх бездітних дядька й тітки Місько переживає зворушливі й незабутні моменти, зустрічає вірних друзів, пізнає любов і вчиться любити у відповідь.
Через багато років інший Михайло Фариняк пише книгу, натхненну життям своїх предків.
Саме тут на читача чекає шокуючий поворот й історія перестає бути такою чарівною.
Не впевнена, що цей хід мені до вподоби, бо він робить так дбайливо скомпонований сюжет менш логічним і цілісним. Це відчувається більше на емоційному рівні, бо настрій оповіді кардинально міняється.
Але історія малого Міська, його цьоці Касі й вуйка Стефана, Ромка, Феця й Іренки вселяє віру в добро й людську великодушність.
Це одна із тих книг, що мають магічну здатність занурити читача в незабутнє дитинство
06.05.2024
Якщо хочеться посміятися і поплакати, зігрітися душевним теплом і з головою поринути в історію – то це саме така книжка. Вона така ж, як і справжнє життя: є багато прекрасного – атмосфера, дитячі пустощі, перші почуття, таємнича аура книгарні, але є і багато несправедливості: біль, який не мали б відчувати діти, та реалії такі, що читачу доводиться страждати разом з юними героями.
Для тих, хто полюбляє кілька часових пластів у романах – ця книжка теж знахідка, бо тут маємо паралельно дві сюжетні лінії, котрі розвиваються в різні часи, хоча й поєднані одним персонажем.
Заплутані родинні зв’язки додають інтриги. А найсмачніше для мене в цій книзі – це мова авторки. З якою емоційною точністю, з якими соковитими порівняннями Ореста Осійчук описує події, характери, а особливо почуття героїв. Тільки цим можна насолоджуватись, а ще ж є цікавий сюжет. І дуже виразні персонажі. Серед моїх улюблених – малі розбишаки і цьоця Кася (як не дивно, бо однозначним персонажем її не назвеш). Якщо вже й говорити про якісь недоліки книжки (а не дуже й хочеться, бо післясмак залишився щонайкращий), то можу сказати лише про книгарню, її мені видалось у тексті замало, бо з назви очікувалось таки більше «книжкової» атмосфери.
Для тих, хто полюбляє кілька часових пластів у романах – ця книжка теж знахідка, бо тут маємо паралельно дві сюжетні лінії, котрі розвиваються в різні часи, хоча й поєднані одним персонажем.
Заплутані родинні зв’язки додають інтриги. А найсмачніше для мене в цій книзі – це мова авторки. З якою емоційною точністю, з якими соковитими порівняннями Ореста Осійчук описує події, характери, а особливо почуття героїв. Тільки цим можна насолоджуватись, а ще ж є цікавий сюжет. І дуже виразні персонажі. Серед моїх улюблених – малі розбишаки і цьоця Кася (як не дивно, бо однозначним персонажем її не назвеш). Якщо вже й говорити про якісь недоліки книжки (а не дуже й хочеться, бо післясмак залишився щонайкращий), то можу сказати лише про книгарню, її мені видалось у тексті замало, бо з назви очікувалось таки більше «книжкової» атмосфери.
07.01.2024
«Здавалося, що більше може змінити життя людини, як не Велика війна, що перемелювала на перегній і людей, і цілі держави? Але моє життя змінило саме це літо...»
Михайло Фариняк, той, що Місько, той, кого мама залишила на родичів, відданий, щирий, люблячий хлопчисько, змушений витримати багато випробувань. Він проходить через міцну дружбу, прив’язаність, дитяче кохання, зраду, біль, війну. Ніщо не змінило того, ким він є. Підбадьорений ніжним абрикосовим цвітом, солодким запахом стиглих абрикосів і дружнім пулянням гнилими фруктами, він завжди залишається собою. А ще є дядькова «Абрикосова книгарня» - його джерело мудрості.
У романі переплітаються події з Міськового дитинства, яке минало у часи Першої світової війни, та сучасність, вже з іншим героєм, на якого вони опосередковано вплинули. Головними героями більшу частину книжки є діти, але історія абсолютно не дитяча. Сюжет закручений, багатогранний, чого він назви і обкладинки я не очікувала)
Книжка дуже цікава, атмосферна. Вона не проста, змушує задуматись, співпереживати, хвилюватись за долю героїв. Манера письма авторки легка, з нотками діалекту, з добрим гумором і м’якою розповіддю про сумне. Для мене історія не завершена, хочеться ще.
Михайло Фариняк, той, що Місько, той, кого мама залишила на родичів, відданий, щирий, люблячий хлопчисько, змушений витримати багато випробувань. Він проходить через міцну дружбу, прив’язаність, дитяче кохання, зраду, біль, війну. Ніщо не змінило того, ким він є. Підбадьорений ніжним абрикосовим цвітом, солодким запахом стиглих абрикосів і дружнім пулянням гнилими фруктами, він завжди залишається собою. А ще є дядькова «Абрикосова книгарня» - його джерело мудрості.
У романі переплітаються події з Міськового дитинства, яке минало у часи Першої світової війни, та сучасність, вже з іншим героєм, на якого вони опосередковано вплинули. Головними героями більшу частину книжки є діти, але історія абсолютно не дитяча. Сюжет закручений, багатогранний, чого він назви і обкладинки я не очікувала)
Книжка дуже цікава, атмосферна. Вона не проста, змушує задуматись, співпереживати, хвилюватись за долю героїв. Манера письма авторки легка, з нотками діалекту, з добрим гумором і м’якою розповіддю про сумне. Для мене історія не завершена, хочеться ще.