Аеропорт

З дитинства пам’ятаю старий примірник цієї книги у нас вдома на полицях. Моя мама завжди казала, що це її улюблена історія. Той старий примірник я так і не прочитала. Але коли «Аеропорт» з’явився в моїй улюбленій серії Культread, це вже був для мене знак) Скажу відразу, вже всі видані книжки Гейлі були в мене на полицях, а я все не могла взяти їх до рук. Адже бачила купу відгуків про те, що у книзі дуже багато описів внутрішньої кухні аеропорту, що книга монотонна та затягнута. Але вже зараз, після її прочитання, можу сказати, що це одна із небагатьох книжок по героям та по подіям якої я сумую та часто повертаюсь думками.
Книжка написана чудово! Так, погоджуюсь, в ній дуже багато описів того, як функціонує аеропорт. Але, навіть враховуючи те, що я терпіти не можу довгі описи та роздуми, я летіла по сторінках. Більше за все мене вразили персонажі. Всі, навіть незначні персонажі описані так майстерно, що ти відразу уявляєш їх собі та всі перипетії їх життя. І у них такі життєві проблеми, наче це твої друзі або родичі і ти просто спостерігаєш за їх буденним життям.
Що ще важливо, у книзі є інтрига. Є напруження, яке тримало мене весь час. Ще коли читаєш анотацію, постає питання, що буде з цією бомбою на літаку. А коли герої стали такими рідними, то взагалі переживаєш за кожного.
Розумію, що ця книга сподобається не кожному, смаки у всіх різні. Але від щирого серця раджу прочитати цю історію, зануритись в цю зимову атмосферу, відчути це неабияке хвилювання, прожити цей насичений день у компанії прекрасних персонажів, дізнатися багато нового про життя аеропорту. Книга однозначно варта вашої уваги!

Ніхто не вміє краще за Гейлі створити кіно в твоїй голові.
Купа ниточок веде до однієї важливої події. Доленосної. Багато людей можуть (чи не можуть?) вплинути на неї. І кожен із цих персонажів - особливий, із своїми проблемами і яскравими рисами.

Дія роману "Аеропорт" Артура Гейлі розгортається протягом однієї напруженої ночі в міжнародному аеропорту Лінкольна, який паралізований потужною хуртовиною. В центрі сюжету – кілька ключових персонажів, чиї життя переплітаються через кризові ситуації, які відбуваються в аеропорту. Найдовша злітно-посадкова смуга заблокована літаком, що спричиняє хаос. Генеральний директор аеропорту, Мел Бейкерсфельд, змушений одночасно вирішувати численні проблеми, зокрема конфлікти з колегами і навіть кризу в шлюбі.

Серед інших головних героїв – капітан Вернон Демерест, старший пілот, який готується до престижного рейсу до Риму, але зіштовхується з проблемами на особистому та професійному фронті. Д.О. Ґурерреро, людина, яка зазнала поразки в житті, вирішує влаштувати теракт на борту літака, щоб забезпечити свою родину після смерті. У відділі управління повітряним рухом є Кіт, який бореться зі своїми внутрішніми демонами і суїцидальними думками. Всі ці персонажі, кожен з власними проблемами та історіями, взаємодіють у напруженій атмосфері аеропорту, де кожна хвилина має значення.

Роман майстерно поєднує особисті драми героїв з масштабною кризою, яка охоплює весь аеропорт. Книга досліджує людську поведінку в умовах стресу та показує, як звичайні люди можуть стати (чи не стати) героями в екстремальних ситуаціях. Гейлі створює яскраві образи, які запам'ятовуються, та захоплює читача до останньої сторінки, розкриваючи складний світ авіаційної індустрії. Історія захоплива й насичена, відкриває багато особливостей функціонування аеропорту. А тема вигорання на роботі зачепила мене найбільше.

Книга "Аеропорт" стала бестселером у 1968 році і закріпила автора як одного з найуспішніших письменників у світі. На її основі був знятий фільм і написано чимало інших книжок, що підтверджує її популярність і впливовість.

З цієї книжки почалася моя любов до творів Артура Гейлі. Виробничий роман звучить нібито якось нуднувато, на ділі ж – це гостросюжетні романи про буденну, рутинну, але непросту роботу тієї чи тієї установи. У цьому випадку – роботу аеропорту. По-перше, реально цікаво зазирнути за лаштунки і дізнатись якісь нюанси роботи диспетчерів, стюардес чи пілотів. При чому не ті, які прописані в посадових інструкціях, а ті, які пов’язані з людським фактором - як стюардеси цуплять спиртне з бортів чи як пілот, залежно від свого характеру, може приймати не затверджене рішення. Звісно, багато з того, що описано, вже застаріло і
Ще сильна сторона Гейлі – це цікаві характери, бачиш за ними реальних людей. Начальник аеропорту – прям драматичний герой, за душевними метаннями якого цікаво спостерігати. А пасажири-диваки – то окреме задоволення.
Вміє автор нагнітати (в хорошому сенсі), настрій книги що ближче до кінця, то стає все більш напруженим і важко відлипнути від сторінок, доки не дізнаєшся чим же все закінчиться, чи всіх врятують, які рішення приймуться. Також мені подобається, як Гейлі поєднує робочі моменти та особисті проблеми героїв, як це допомагає або заважає їм у житті. Варто читати тим, хто любить виробничі романи, і незайвим буде спробувати тим, хто їх ще за такі не брався.