Сюжет романтичної лінії виявився трошки неочікуваним, частіше зустрічаються поганці, а не такі лапочки як Генрі. Його відносини з дівчиною Грейс, здавались такими милими, але він втратив інтерес, втомився від контролю.
А ще мені сподобалась сама атмосфера замку, легка загадковість з полем для регбі, невеликим селищем, закритий доступ до цивілізації. Герої були цікавими, не тільки Генрі та Грейс, а ще друзі що їх оточували та вчителі. Одна подобались а інші ні.
Відносини такий собі *слоубьорн* , також була і драма, і втрати, певні негаразди. Книга читалась легко, хоч моментами і дуже повільно все йшло, але не менш цікаво. Книга сподобається як підліткам так і дорослим, тому що вона цікава, а ще затишна та комфортна.
Фінал завершився чудово та логічно як для підліткової книги, історія мені сподобалась, а герої стали близькими.
Її мама все життя спонукала, але не вмовляла, доньку поїхати навчатися сюди, адже сама провела тут найкращі шкільні роки.
І от всі зорі зійшлися - Емма їде до Академії Данбридж навчатися в 11 класі.
Тільки в неї плани значно грандіозніші - вона хоче знайти батька, який покинув їх з мамою, коли Емма була маленькою, і після того не виходив на звʼязок.
Ще в аеропорту, Емма випадково зіштовхується зі своїм майбутнім однокласником, який теж запізнюєтся на рейс.
Ні він, ні вона, ще не знають, що це була доленосна зустріч для обох.
Як тільки на горизонті замаячила Академія Данбридж - моя внутрішня дитина трішки пискнула від захвату, бо все, що я могла бачити перед собою - це Гоґвортс.
Це школа-замок з конусоподібними баштами, озеро, поле для квідичу (окей для регбі), маленьке селище, що видніється на обрії (ну чим не Хогсмід).
Директорка, від якої так і віє мудрістю Дамблдора.
Один професор, який люто ненавидить батьків Емми, і відповідно і її.
Емма для мене була уособленням Джінні - вона спортивна, сильна, витривала, розумна, з нею хочеться дружити.
Генрі - стовідсотковий Гаррі - не дуже спортивний, не дуже розумний, він просто Генрі і всі його люблять.
На цьому, звісно, всі схожості закінчилися.
Бо це зовсім інша історія.
І мені вона дуже сподобалася.
Мені дуже зайшли всі ті меседжи, які авторка вплітала в думки і розмови персонажів.
Дуже раджу поринути в цю дорослу шкільну драму, доки ще не закінчився вересень.
Бо, скільки б років нам не було, а 1-го вересня ми подумки все ще йдемо в школу 🫣.
А ще це дуже спортивний роман. Такий спортивний, що я сама ніби на тих пробіжках була, і замахалася вусмерть.