0 Кошик 0,00 грн
0 Кошик 0,00 грн
(16 голосів)
Нагороди
  • Премія імені Шолом-Алейхема
  • Премія ЛітАкцент року 2020
Доставка
Нова пошта Нова пошта
Безкоштовно від 500,00 грн
Укрпошта (Україною) Укрпошта (Україною)
Безкоштовно від 500,00 грн
Укрпошта (міжнародна доставка) Укрпошта (міжнародна доставка)
Безкоштовно від 100 000,00 грн
Самовивіз Самовивіз
Оплата
Онлайн оплата Visa / Mastercard
Оплата згідно рахунку за реквізитами Оплата згідно рахунку за реквізитами
Оплата при отриманні на Новій пошті, додатково сплачується при отриманні комісія системи 20 грн + 3% Оплата при отриманні на Новій пошті, додатково сплачується при отриманні комісія системи 20 грн + 3%
Оплата при отриманні на Укрпошті, комісія системи 1% Оплата при отриманні на Укрпошті, комісія системи 1%

Про книжку «Амадока»

«Вона ж ні з ким не сплутає його запаху, його голосу, його особливої манери мружити очі. Вона впізнала його по губах».

У цього чоловіка більше немає обличчя і пам'яті — їх знищила війна на сході України. Але поруч з ним жінка, яка своєю любов’ю і терпінням заново вибудовує їхню спільну історію. Вона розповідає все, що було їй відомо: як його звали, хто він і звідкіля, ким були його батьки, як минуло його дитинство.

Події роману рухаються виром часу, який поєднує давнє минуле з сучасністю: в лікарняній палаті троє військових АТО – в криївці троє повстанців УПА – в кімнаті три стареньких сестри, які згадують батька. Авторка проводить читача трагедіями української історії — від Другої світової війни, Голокосту, через добу Розстріляного відродження й аж до початку російсько-української війни у 2014 році. А в центрі усього — міфічне озеро Амадока, яке існує лише на картах Геродота, але загублене сьогодні. 

Що насправді зникло разом з Амадокою? Чи може людина втратити пам'ять на кілька поколінь? І чи здатна любов повернути найважливіші спогади?

Чому варто прочитати книжку «Амадока»?

  • Софія Андрухович писала роман протягом трьох років, а від задуму до видання — пройшло шість.
  • Великий український роман, який охоплює періоди Другої світової війни, Голокост, добу Розстріляного відродження та війну на сході України.
  • Роман «Амадока» здобув премію імені Шолом-Алейхема у 2023 році.

Про авторку:

Софія Андрухович – українська письменниця, перекладачка й публіцистка. Її роман «Фелікс Австрія» було екранізовано, а роман «Амадока» нагороджено преміями «ЛітАкцент року», книжка року у номінації «Красне письменство» та премією імені Шолом-Алейхема.

Відгуки

Вважаю, що «Амадока» — висока вершина, неймовірно глибокий і масштабний твір, де переплетено багато важливих речей про нашу історію, багато важливих меседжів. Він майстерно написаний, особливо частина про Голокост.

Володимир Єрмоленко, український філософ, есеїст, перекладач, викладач Києво-Могилянської академії

У романі Софії Андрухович «Амадока» центральною видається проблема відторгнення чужих, нав'язаних спогадів і моделей пам'яти. Авторка розглядає історію трьох поколінь, складні хитросплетіння родинної саги, не приховуючи від читачів, що перекази здебільшого фальшуються або свідомо редагуються й прикрашуються. На покаяння за вчинене у воєнні сорокові зло здатні не всі, а спроби уникнути вибору й замовчати обтяжливу правду лише поглиблюють травму. Чи не єдиним гідним абсолютної довіри знаком, записом стають для персонажів роману шрами

Віра Агеєва, українська літературознавиця, критикиня, гендерна дослідниця, викладачка Києво-Могилянської академії
Коментарі із соц.мереж
Відгуки і рецензії читачів
Лець Оксана 26.06.2024
Читаючи «Амадоку», відчуваєш, що прочитав не одну, а декілька книг одночасно. Це велика (і в буквальному сенсі також - понад 800 сторінок!) й багатогранна подорож через різні історії: від взаємин трьох сестер до драматичних сторінок українського підпілля та репресій проти інтелігенції.

В книзі так багато персонажів і тем, що іноді важко розмежувати їх у голові, але саме це робить її такою особливвою. Уламки цих історій неодноразово поверталися у моє життя в абсолютно несподівані моменти.

«Амадока» - дуже нелінійна розповідь, вона — глибокий аналіз історичних подій і людських взаємин, який допомагає краще зрозуміти нашу ідентичність і місце в сучасному світі. З особливим інтересом авторка розглядає життя та творчість видатних особистостей, таких як Віктор Петров (Домонтович) та Микола Зеров, Куліш, геніальний Пінзель.
Здавалось, ці всі ниточки важко пов’язати із сучасністю, але авторці це вдалось просто феноменально.

Одним із центральних персонажів цієї сюжетної лінії є чоловік із амнезією, який стає об'єктом уваги Романи, працівниці архіву. Він пошрамований зовні, позбавлений будь-яких спогадів про своє минуле. Через Роману він збирає часточки своєї життєвої історії, і кожна розкрита деталь відкриває нові пласти його особистості.

Розв’язка вражає своєю неочікуваністю, Софія Андрухович майстерно розставляє пастки по тексту і зв’язує заплутані нитки сюжету. Це складна й болюча історія, надзвичайно важлива для читання.
Дуже радію, що ніша сучасного "великого роману" поступово заповнюється такими достойними зразками.
Панченко Надія 29.04.2024
"Амадока", подібно обличчю на обкладинці, це уламки, уривки чогось цілого й зрозумілого, але все ж вирваного й розділеного.

Тут сплелися десятки історій, життів, доль, на перший погляд, зовсім розрізнених. Але ти повсякчас відчуваєш, що є щось іще, що тут є хтось за кулісами, хто вийде і розкаже в чому справа. До чого тут Пінзель, Баал Шем Тов, Домонтович, Куліш і ще десятки й сотні імен, яких авторка описує так, ніби вчора розмовляла з ними на кухні. Вона знає наскільки зручною була їхня софа, які горщики стояли на підвіконні, як падала тінь у їхній вітальні.

«Амадока» поєднує всі ці долі, життя й фрагменти історій, аби підвести нас до роздумів про пам’ять і забування. Чи маємо ми пам’ятати все, нести спогади у валізі й передавати їх далі? Чи маємо часом забувати, аби вижити і зцілитися? Однозначної й універсальної відповіді немає, у кожен неповторний момент людині доводиться приймати це рішення заново, й нести відповідальність чи то за пам’ять, чи то за забуття.

І якщо сюжет мені хочеться осмислювати, обговорювати й дискутувати, то перед майстерністю Софії Андрухович відступають усі як і чому, залишається лиш бажання смакувати слова, перечитувати речення, милуватися й вражатися порівняннями і деталями.
Надія 01.03.2024
Для мене, «Амадока» - це безперечно великий український роман, багаточасовий, багатошаровий, в якому кожен знайде щось своє. Це і зразкова інтрига основної сюжетної лінії, яка тримає тебе в напрузі до самого кінця роману, і щемка історія однієї родини, що переживає часи Другої світової війни, і страшні трагедії часів Розстріляного відродження, що ховаються за сухим описом, по стилю більш схожим на історичну довідку, але може через це ще більш шокуючі. Особисто для мене, саме третій розділ став емоційно найважчим, але і найважливішим в книзі. Здавалося, що після описів війни вже нічого страшнішого не буде, але ось воно спокійне життя у власній країні, де лягаєш спати вдягненим, бо сьогодні повториться те, що вчора сталося із твоїм сусідом і опише це короткий абзац: «Розбудили… Оголосили про арешт.. Винесли вирок.. Розстріляли». «Амадока» це роман про пам’ять, подекуди втрачену, подекуди віднайдену. Це великий сімейний фотоальбом родини, яку нищили покоління за поколінням. А ще, це роман, який заграє з читачем. В ньому так захоплююче шукати і знаходити паралелі, висувати свої гіпотези і шукати їм підтвердження в тексті. Переміщатись між розділами і роздумувати над природою зв’язків, які в них простежуються.
Ольга Федорів 16.01.2024
Обрамляє роман розповідь про Богдана та Роману. Богдан, беручи участь у збройному конфлікті на території України, втратив пам’ять та обличчя, що було сильно понівечене. Впізнала його Романа, яка і назвала своїм чоловіком.

Романа розповідає йому історії з його життя по фотокартках. «Допомагає» пригадати давні захоплення історичними постатями.

У книжці йде мова про різні історії різної любові. Якісь трагічні, якісь дивні. Багато що стосується реальних подій з історії України. Тут і припущення щодо любовної історії Пінзеля, разом з цікавими фактами щодо його робіт. І справжній любовний трикутник між відомим письменником-неокласиком Миколою Зеровим, його дружиною Софією Зеровою, та багатозадачним Віктором Петровим. І натяки про «сердечні справи» Григорія Сковороди. І трагічна історія кохання українки та єврея в часи Другої світової війни.

Для мене було би легше це все осягнути, якби воно було вміщене не в одну книгу. Інколи я просто губилась і не розуміла чи щось пропустила чи так і має бути. Хотілось би і зрозуміти причину вчинків тієї Романи, яка добру частину книги просто випала з моєї пам’яті.

Сам текст написаний як завжди добротно. Відчувається сила інтелекту Софії Андрухович, її неповторний стиль.

Не зважаючи на складність, після «Амадоки» хочеться почитати українських неокласиків, чия тяжка доля так майстерно змальована.

Радію, що цей труд став лауреатом всеукраїнської премії "Книжка року-2020" у номінації "Красне письменство".
Написати відгук і отримати 15 лабів
* Для нарахування лабів потрібно бути авторизованим і обсяг відгуку має бути більше 1000 символів.
Ваше Ім'я*
Ваш Email*
Введіть текст*