Водночас у мене постійно виникало відчуття дистанції між мною і персонажами. Їхні вчинки подекуди здавалися випадковими, ніби вони роблять те, що потрібно сюжету, а не те, у що мали б. Через це герої, зокрема й Тінь, здалися мені не до кінця розкритими. Історія наче велика й об’ємна, але глибини внутрішніх переживань персонажів ніби трохи не вистачало.
Було відчуття, що я спостерігаю за подіями, не дуже вірячи в них. І, звісно, говорю не про віру в богів як таких, зрозуміло, що це умовність жанру. Швидше тому, що емоції та мотивація героїв у деяких моментах виглядали дуже дивно.
Попри це, книга залишила по собі цікаві роздуми про віру, сучасний світ і те, у що ми насправді вкладаємо силу й значення. Це точно не легке фентезі на один вечір, а роман, який більше про ідеї та атмосферу, ніж про динаміку
В центрі подій у нас хлопець з чудернацьким на перший погляд ім'ям - Тінь Мун (Тінь Місяця). Він втратив все у житті і тому погоджується на пропозицію дивного старого чолов'яги стати його охоронцем і помічником. Насправді ж Тінь потрапляє у самісінький епіцентр війни між богами - богами старими, добре нам відомими з міфів і релігій світу, і новими богами, яких ми створили власними руками - боги інтернету, телебачення, грошей...
Гейман майстерно висміює всі проблеми людства, втілені як в нових, так і в старих богах. І Тінь, який опинився між ними, може виступати своєрідними суддею у цій війні.
Роман написаний дуже майстерно (хіба може бути інакше у випадку з Нілом Гейманом?), персонажі прописані живими і цікавими. Кожен герой, навіть якщо у нього нема великого місця в сюжеті, має характер і мету. І це прекрасно.
Фінал мене в свій час дуже здивував, але у приємному сенсі. Рекомендую для прочитання всім, хто любить міфологію, інтригу і подорожі.