Часом мені здавалося, що авторка ніби не уявляє у себе в голові,що вона пише.
Ну наприклад: сцена, коли героїня напилась афродезіаку.
Стор. 510 Лежачи на спині, її тіло відірвалося від матраца й піднялося в повітря, а простирадла, що вкривали її, зіслизнули й впали на ліжко під нею.
Стор. 512 Клянуся зубами богів, чого б він тільки не віддав, аби відкинути її покривала й побачити…
Які покривала, якщо вони ще дві сторінки тому зісковзнули?
І так в усьому,я спотикалася і через це не могла спокійно слідкувати за сюжетом.
По сюжету нас є край смертних і безсмертних і завіса між цими світами. Мейвіт буквально прозябає у світі смертних, де її ніхто не любить, бо вона підкидиш з Хижого лісу. Хто її батьки невідомо, а ще невідомо, чому Хижий ліс не вбив немовля, що лежало на узбіччі, адже «подорож у Хижий ліс» тут використовують як смертну кару. А ще в світі смертних дуже бояться і ненавидять відьомство. За підозри в ньому можна легко отримати квиток до лісу, звідки ніхто і ніколи не повертається. Ну майже ніхто і ніколи.
У світі безсмертних живе Зевандер, який працює найманим убивцю короля. А ще у нього є власна таємна місія через прокляття, яке на нього наклали, коли він був дитиною. І от у цій таємній місії він має знайти Мейвіт і вбити. Але ж нам усім зрозуміло, що все буде зовсім не так 😏
Система магії у світі безсмертних доволі складна, з першого разу не розібратися, але покажчик на початку книги дуже допомагає.
Одначе, не можу сказати, що цей сюжет мене сильно зачепив….
Мені здається,що авторка зробила помилку коли пішла в роментезі. Замість часу на стосунки можна було трохи більше розкрити всесвіт, бо він мені імпонує, а так вийшло доволі змазано і якось ці події весь час скакали галопом туди й назад.
Наприклад, коли Зевандер мав їхати в Мортазію через 2 ліси, у своїй країні та у країні смертних, я думала,що він буде хоч пару днів добиратися. А він за годинку чкурнув туди і назад і ще й встиг героїню знайти. І все це за пару сторінок. Це ж ліси, а не лісопосадки на узбіччі 🙈
Через це мені дуже не вистачило атмосфери. А хотілося…
Навіть якщо не брати мінусів книги, ця історія просто не запала мені в душу. Якось для мене не було у ній нічого особливого. Атмосфера змазана, хімії між героями не вистачило, не скажу, що в цій книзі було щось аж сильно темне. Це просто звичайне роментезі.
Може не потрапило у настрій. Прочитаю продовження, коли воно вийде і можливо зміню думку.