Але це не те, чим вона дійсно хоче займатися, бо її мрії про становлення хірургом, що було неможливо на той час для дівчини, хоча вона дійсно дуже розумна і багато досліджувала цю тему. Це вважалося брудною роботою навіть для чоловіків, тому вона тайком перевдягалася як чоловік і змогла попасти на лекції з хірургії. Перед цим вона зустрічає головного героя Джека, який викопує могили та приносить трупи для дослідження. Через пару зустічів, вона вмовляє його дістати їй труп для досліджень, бо без цього вона не зможе виповнити свою мрії бути хірургинею. Після того, як їй чуть не зловили на кладовищі, де вони поділили їх поцілунок, вони зближуються, але ненадовго, бо події починають швидко розвиватися.
Ми наблюдаємо, як розкриваються таємниці лікарні та їх лікарів, як вони ставили експерименти на бідняках заради допомоги багатим за гроші, бо бідняки нікого не цікавлять. Саме вони спіймали Джека, після того як він пішов з лікарні, яку влаштувала в себе вдома Гейзел.
Головна героїня не дивлячись на страх таки перемагає, але ціною арешту Джека. Заради його спасіння вона розкриває тайну безсмертя її вчителя та бере флакон, який міг зробити безсмертною і її. Але замість цього вона віддає флакон Джеку та благає його випити, щоб він не помер при страті, від чого він відмовляється заради неї самої, бо тоді їй прийдеться бігти з ним, але обіцяє подумати. В кінці ми бачимо загадку на наступну книгу, чи дійсно він помер, чи ні.
Для мене ідея була трохи більш цікавішою, ніж її виконання, мені не вистачило взаємодії між героями заради такої любові. Найцікавішим була тут не любовна лінія, а жага героїні дійти до мрії, що розкриває таємниці не дивлячись ні на що, напевно якби сюжет був без любовної лінії, було б цікавіше для мене, але загалом непогано.
Нас перенесли у Единбург 1817 року у життя дівчини яка завжди марила стати хірургом і хлопця який просто хотів вижити. Вона дуже хоче навчатись у видатного хірурга. Заради цього йде як на той час на незбагненні речі, а хлопець допомагає їй.
Так як вона дівчина вона не могла офіційно ходити на лекції, тому домовилась з професором, що якщо вона здасть екзамен не відвідуючи лекції, то він дозволить всім охочим дівчатам навчатись у нього. Вона береться до цього з ентузіазмом та знаходить викрадача трупів який би міг постачати їх їй і на яких вона б могла навчатись.
У той же час відбувається щось дивне і у місті пропадають звичайні люди тіла яких не мають різних органів і все це виправдовують лихоманкою яка повернулась, але звичайно це не так. Тобто це трохи детектив і через це ще цікавіше читати, бо є якась мета дізнатись у кінці, що відбувається.
Книга мала багато описів розтинів, подробиць операцій, запахів, хрустів. Я давно нічого такого не читала і мені це сподобалось. Бо саме це і перенесло мене у світ тієї дівчини і її бажання стати хірургом. І взагалі все читання було легким, я прочитала її за 2 дні.
Також однією з основних ліній була лінія кохання яка як на мене недостатньо розкрита. Мені здалось, що вони наче як закохались з першого погляду, але це можна пробачити таке буває, нехай і тут буде. Але. Саме в цьому творі потім ніяк не підтверджувалась ця любов. Тобто знаєте як іноді пишуть, вона дивилась на нього і розуміла наскільки їй подобаються його рухи, волосся, вчинки хоч щось. Але тут вони просто закохались і їм не треба було ніяких підтверджень цього кохання. Хоч у неї і був наречений (пристойна партія), вона звичайно не без роздумів вирішила покинути його і залишитись з цим хлопцем.
І тут ми підходимо до закінчення твору, бо кінцівка дуже пов'язана з викрадачем трупів. І мені насправді не сподобалась. Все так цікаво розвивалось, але потім вирішили, що друга частина буде в тему і не закривати сюжет і не казати чітко, що сталось з цим хлопцем, а створити другу частину в якій ми точно дізнаємось, що з ним буде набагато цікавіше.
неважко здогадатися, що подібні захоплення юної леді тогочасне суспільство не зустрічає із захватом і аплодисментами і на шляху Гейзел буде чимало перепон та пригод, за якими ми зможемо поспостерігати. але і щасливих співпадінь, які змушували мене хіхікати від нереалістичності, авторка щедро докидує, тому зрештою у героїні все складеться як потрібно.
як і багатьох читачів, мене трохи збила з пантелику фраза "Історія кохання" на обкладинці. бо це не історія кохання — так, воно у книзі теж присутнє, але не є найважливішим. це історія любові, чи навіть пристрасті Гейзел до науки, яка допомагає їй долати стереотипи і займатися тим, що цікаво.
окрім бурхливої історії кохання, я би також не чекала від «Анатомії» фантастичних сюжетних ліній чи надзвичайних персонажів. тому раджу брати її в руки не з настроєм на щось, варте пулітцера, а коли хочеться відпочити із книгою. тоді ця феміністична історія з готичною атмосферою старого Единбурга має усі шанси лишити по собі приємний післясмак.
Я не покладала великих сподівань на цю книгу, і як виявилося добре. Це хороша книга, дуже хороша, і Ніл Ґейман на обкладинці каже правду - Дана Шварц заслуговує на увагу, бо пише добре, якісно, легко. Але оскільки це роман з історичними реаліями, то місцями твір був нелогічним, проте це можна опустити, зрештою, 19 століття тут лише фон і ґрунт для антуражу і виправдань.
Любовна історія (і саме історія, а не любовний роман) про аристократку Гейзел, яка мріє стати хірургом, і жебраком-воскресителем Джеком з явно таємним минулим, яке в книзі не розкрито. Або забули, або авторка спеціально залишила це для другої книги, хоча для мене Анатомія цілком самостійна історія з відкритою кінцівкою.
Із плюсів: підлітки тут таки підлітки, а не дорослі дядьки в тілах підлітків. Гейзел дуже наївна, бо коли їй лише натякають на її унікальність то все, вона вже уявляє як рятує світ! Мрійниця.
Із мінусів можу виділити 1)типовий троп "натяки на кохання із першого погляду з відстані кількох ярдів і впізнання вподобаної людини при наступній зустрічі, бо як інакше їх звести"; 2) незрозуміло як Гейзел оплатила курси, із яких грошей; 3)аристократи снідають о пів на сьому + година до міста + особливо екзамен на 8 ранку, щось мені в це не віриться; 4) фемінізм на початку і вкінці твору різниться: спочатку ти віриш, а потім риторика ніби персонажі це актори, а книга - поганенький сценарій Голівуду.