⠀
Це історія в історії. Можна сказати, що це щось типу сімейної саги, але не дуже глибокої і детальної. Книжка трішки виявилась простою, але в хорошому значені слова.
⠀
Це історія про Полін, але також і про її родину, батьків, сестру, брата та інших. Переважно всі розділи написані від обличчя Полін, але також є листи від неї до чоловіка, але й не тільки. Після деяких негараздів у житті Бен, чоловік Полін, каже їй, що хоче розлучитися. Це дуже засмучує жінку, бо вона все ще кохає Бена. Тож вирішує написати йому листи зі спогадами про їхні щасливі моменти.
⠀
Але ж життя не тільки щасливе? Воно ще й буває болюче, сповнене різних переживань, викликів, перешкод. Адже аромат щастя найсильніший під час дощу.
⠀
Книга мені дуже легко читалось. Думаю, це і через подачу тексту, й через короткі розділи на 2-3 сторінки, які додавали динаміки, але також і через стиль авторки, не нагромаджений описами та зворотами. Читати було приємно та цікаво. Хоча і не з самого початку.
⠀
Спочатку в мене було враження, що історія немає нічого особливого. Вона була якась буденна, бо, по суті, й описувала рутинне життя Полін зараз і в минулому з Беном. Але що далі я читала, то більше дізнавалась, пазлики складались, картина ставала зрозуміла. Під кінець стало й сумно, й боляче. Книжка виявилась не так і проста, як я думала спочатку.
⠀
Авторка порушує багато важливих тем, деякі не хочу наводити, бо, мені здається, що вони можуть стати спойлерними, але серед інших: стосунки між батьками та дітьми; депресія; алкогольна залежність тощо.
⠀
Я не оцінила її на 9 чи 10, тому що читала в цьому жанрі й більш насичені, глибокі книжки, які відгукнулись мені більше. Але й ця була хороша і я провела з нею добре час.
Світ Полін зруйнований, чоловік розлюбив її, але вона вирішує боротися за їх сім'ю, хапається за найменшу можливість повернути коханого. Друзі і рідні не розуміють дівчину, постійно нагадують, що вже час рухатися далі, а лікар радить звернутися до психотерапевта. Полін наважується прийняти допомогу і поступово зцілюється. А листи допомагають знайти спільну мову з Беном і нарешті відверто поговорити.
Історія дуже емоційна, я відчувала весь біль Полін, але навіть не підозрювала через що їй довелося пройти. Втрата, яку не можна описати словами і після якої неможливо нормально жити. Авторка не розповідає все відразу, але прочитавши її першу книгу я здогадувалася, що біль Полін значно глибший, ніж здається на перший погляд.
Несподіваний відпочинок з усіма рідними допомагає загоїти старі рани і поглянути правді в очі. До Полін приходить прийняття ситуації і хоч я очікувала інший фінал, авторка розчулила мене.
Я не знаю, як це вдається Віржіні Ґрімальді, але її книги мені хочеться розібрати на цитати і перечитувати декілька разів. І хоч ця історія сподобалася не всім, для мене вона чудова і я обов'язково повернуся до книги, коли захочу нагадати собі, що аромат щастя найсильніший під час дощу.
Головна героїня Полін намагається впоратися з душевним болем, переживаннями, спогадами і марними надіями. В книзі є й чоловічі персонажі, їх ми теж почуємо, але для мене ця історія - перш за все історія жінки.
Дуже емоційна, відверта, життєва книга. В ній немає інтриги чи якихось несподіваних поворотів сюжету. Ця книга про почуття. А ще про те, як важлива підтримка і розуміння рідних, а іноді і професійна допомога. Не буває абсолютного щастя. Кожен з нас у житті стикався з ситуаціями, які призводили до психологічних проблем і навіть травм. Важливо не залишатися з ними наодинці, не замикатися в собі, не втратити себе.
Мені сподобався стиль авторки, яка змогла короткими нескладними реченнями, переплетенням теперішнього і спогадів розповісти глибоку драматичну історію. Мене вона точно не залишила байдужою.