Книга складається з 3-х романів, написаних в різний час (1951,1967,1982):
"Астронавти". Легендарний роман, який багато в чому відкрив Лема для світу, але сам автор ставився до нього критично, навіть вимагав, щоб його більше не друкували. Все через те, що надто вже явний дух "ура-соціалізму", утопії, яка більш зрілому Лему видавалась помилкою молодості. Разом з тим, особисто мені цей роман сподобався. Починається він з падіння Тунгуського метеориту, який виявився космічним кораблем. Звідки, для чого і навіщо він прибув на Землю? На ці питання дасть відповідь (або хоча б спробує) експедиція "Космократора" майже через століття після цих подій.
Мені сподобався хід оповіді, який починався розмірено, час від часу переходячи на опис технологій (досить цікавих навіть на їхню 74-річну давність). Так, то там, то тут є певні ознаки "часу", коли писався роман, але я, якщо чесно, боявся гіршого. В цілому ж - це Лем. Молодий, дещо необізнаний, але вже філософський та беручий за душу.
"Голос господа". Цей філософський науково-фантастичний роман вважається еталоном творчості Станіслава Лема, на рівні "Соляриса" та "Кіберіади". Якщо коротко - людство отримує сигнал з космосу і в ході його розшифрування намагається зрозуміти що це - інструкція до нових технологій, велике Одкровення чи зброя для знищення світу? Роман оформлений у вигляді спогадів де професор Гоґарт (який є уособленням самого автора, по його ж словам) розповідає про перебіг цього проєкту, який і називається "Голос Господа".
В цьому романі багато філософських роздумів, він добряче напружує мозок читача, але разом з тим дає поживу для інтелекту. Перший контакт, невідоме послання чи все таки помилка в розшифровці? Чудовий твір, який запам'ятається надовго.
"Огляд на місці". До прочитання цього роману я підходив обережно. Багато людей, яких я знаю і які читали Лема, не зовсім позитивно відгукувались про сатирично-гротескну сторону автора. Тому, очікування було напруженим. Але, як завжди з Лемом, істина криється глибше.
Я не пам'ятаю ще такого роману, який розганявся так швидко і так уміло від веселих інсценуацій (я справді реготав від деяких кумедних ситуацій, ох ці ложечки) до надзвичайно серйозних філософських роздумів. Лем багато часу потратив на написання цього твору, підходячи разів з 7 до створення сюжету.
Роман розповідає про Ійона Тихого та його пригоди спочатку на Землі, а потім на планеті Енція. Є певний зв'язок з 14-тою подорожжю (хоча я й не читав поки що пригоди Тихого). Лем змалював в цьому творі не лише Захід та Схід, він, як і в кожному своєму творінні, заглянув в душу людству, описав можливі наслідки майбутніх технологій. І все це в досить сатиричній постановці.
"Огляд на місці" мене вразив. Те, як Лем жонглює серйозними та сатиричними темами, те, як він їх сплітає - це майстерність вищого гатунку. Етикосфера, шпарки - технології, які й через роки вражають своєю продуманістю. Але головне - це їхнє осмислення, те, що вони можуть дати і що можуть забрати. Неймовірний політ фантазії та думки!
Крім романів тут ще присутня післямова Віктора Язневича "Філософ майбутнього Станіслав Лем" де обговорюється питання, ким був Лем в першу чергу - письменником чи філософом. Спойлер: в кінці на це відповідає сам автор. Також є невеликі "Коментарі" до кожного роману, де розповідається історія їхнього створення.
Як підсумок - цей томик мені сподобався. Він зміг мене приємно вразити і нагадати, за що я полюбив Лема. Також я нарешті відкрив його сатиричну сторону, яка також мені зайшла, не зважаючи на всі попередні острахи. Чудові романи, різнобічні, але глибокі до неймовірності!