а чи знаєте хто такий джон голт? чи знаєте скільки сил вклала у залізничну лінію названу іменем цього чоловіка даґні таггарт? а чи знаєте, як несамовито вона боролась з усіма до якогось моменту? до моменту прийняття закону про спільну власність, яка скасовувала будь-які патенти і винаходи. яка ще більше обмежувала інтелектуалів, яка забивала кілок в домовину адекватного суспільства. лінія джона голта в першій книзі стала чимось великим, в другій частині вона запилилась. бо є державці, які приймають безглузді закони, які бояться людського розуму і висміюють ідеї.
протягом всієї книги пропадають люди. вони йдуть один за одним, ніби передаючи естафету. вони йдуть не залишаючи листів чи заповітів, кидаючи все напризволяще. йдуть в місце де зможуть вільно жити, думати і творити. я так думаю, я на це сподіваюсь. але ці люди постійно залишають ріардена і даґні за бортом, мені це не зрозуміло. хоча... хоча якби не ці двоє, сюжет би ніяк не рухався.
важливо що в цій книзі комуністичні ідеї висвітлюються ще більше, ще страшніше, айн ренд викриває всю їх суть і просто доводить, що добре, що цього немає в сучасному світі. вона створює безнадійні ситуації, вкладає у вуста своїх персонажів загальновідомі факти і думки (про які тим не менш всі мовчать), наділяє їх мужністю і краплинкою безумства.
і на фоні цього відбуваються всі події. "які?", спитаєте ви мене, а я не скажу. бо це буде спойлер, бо там забагато всього, бо там про все і одночасно. але це класно, це динамічно, трагічно, моментами епічно. і моментами дуже нудно і не зрозуміло навіщо. але ж який там фінал!! через нього я схопила третю частину одразу після останнього речення.
4/5?