сюжет простий. є жінка, даґні таггарт, молодша дитина в сім'ї тих, хто фактично тримає всю залізничну індустрію. вона розумна, талановита, не боїться марудної роботи, і крок за кроком стає віце-президенткою компанії. є ще кілька чоловіків, їх в цій книзі насправді дуже багато, є двоє головних — ріарден і франциско, і є ще маленька купка адекватних, і величезна купка тупих і жадібних до влади і грошей. трійця яку назвала — чи не єдині хто ще вміє, дійсно вміє, вмикати мозок і думати, відкривати щось нове, будувати щось таке, що шокує уяву. в один момент все стає дуже погано, виходять такі закони, які майже унеможливлюють досягнення цілей, закривають багато дверей, змушують той мізер геніїв зникати і не бажати показувати свій справжній інтелект. і в такий момент даґні вирішує побудувати залізничну дорогу. ноу-хау у світі бізнесу, з ріарден-металу — матеріалу, що легше і міцніше сталі, але суспільство думає інакше. воно нажахано тими брехливими фактами, що їх їм згодувала держава. і в цьому основна задумка книги, як на мене: показати як легко маніпулювати суспільною думкою, і як складно доносити правду у масу тих, хто не хоче слухати.
персонажі гордовиті, нажахані, стійкі, намагаються (іноді успішно, іноді ні) протистояти світу сірої маси людей. айн ренд гарно висвітлює жахи комуністичної системи, бо від деяких персонажів і їх дій/слів беруть сироти і живіт скручує від нудоти. є гарні цитати, їх багато, є кохання і гарна любовна лінія (хоча визнаю, від одного діалогу я зловила крінжулю, ми обговорили це з подругою яка читала "джерело", і дійшли до висновку, що це в авторки такий стиль прописування любовних ліній).
щодо стилю написання і легкості читання. це не легка книга, з нею ваш мозок не відпочине. у світ складно втягнутись, але воно того варте. деякі монологи викликають втому, але є й такі від яких неможливо відірватись. перші 70 сторінок це складний розігрів, останні 70 це напруження і бажання читати і читати далі. мені правда сподобалось. воно затягує, але для книги потрібен певний настрій (почитати щось трошки душне). атлант в цій частині не розправив плечі, він зігнувся під тиском зовнішніх обставин, але готується піднятись. і клянусь вам, це підняття буде руйнівним для суспільства жадібних і безталанних людей.
5/5?
В цій книзі є все - бізнес, сила, розум, кохання…як на мене, в творі можна побачити справжню силу жінки, яка може все заради свого успіху і щастя.
Історія продовжується тим, що Даґнінамвгається знайти винахідника електричного двигуна та стає коханкою Генка Ріадена. Вони разом боряться із владою, яка намагається привласнити будь-який бізнес собі, зламуючи сильних бізнесменів, які потім десь зникають.
В історії знову з’являється Франциско (перша любов головної героїні), який аж ніяк не дбає про свій бізнес та отримує позаочі від його знайомих титул жахливого гультія.
В минулому Франциско зробив дуже боляче Даґні, але будучи сильною, вона вилетіла ще вище дякуючи тій болі, яку він їй завдав. З іншого боку, поряд з героїнею одружений чоловік, який готовий на все заради неї…така собі «перспективна» ситуація.
З однієї сторони книга захоплює силою жінки, яка ховається в кожній із нас, але з іншої сторони, чогось мені весь час бракувало, було нудновато моментами.
Ця книга поступово підводить читача до філософської ідеї Айн Ренд - обʼєктивзіму. Текст підштовхує до таких висновків, що найважливішим для людини є прагнення особистого щастя і самореалізації, а соціум має поважати індивіда, а не «придушувати» його. І саме з такого «придушування» індивідуального і починається книга. Суспільство постає проти великих промисловців, не розуміючи, що цим самим вони здатні нашкодити загальному благу. Люди, які зробили вагомий внесок в розвиток науки, культури, промисловсива і т.ін. починають зникати, таким чином, висловлюючи протест суспільству, яке чинить на них несправедливий тиск.
Мені сподобалась ця книга стилем написання. Текст здатен занурити читача в свою атмосферу, а до персонажів викликає щире зацікавлення. Також, мені імпонує ідея, що люди, які вмілі у своїй справі заслуговують на підтримку оточення, а не на придушення їх умінь.
Звісно, загалом, філософія Айн Ренд не досконалі, і це можна прослідкувати в цій трилогії, але загалом книга цікава і має непогані ідеї.