0 Кошик 0,00 грн
0 Кошик 0,00 грн

Аушвіц. "Остаточне рішення" нацистів

(33 голоси)
Купити
Доставка
Нова пошта Нова пошта
Безкоштовно від 500,00 грн
Укрпошта (Україною) Укрпошта (Україною)
Безкоштовно від 500,00 грн
Укрпошта (міжнародна доставка) Укрпошта (міжнародна доставка)
Безкоштовно від 100 000,00 грн
Самовивіз Самовивіз
Оплата
Онлайн оплата Visa/Mastercard Онлайн оплата Visa/Mastercard
Оплата згідно рахунку за реквізитами Оплата згідно рахунку за реквізитами
Оплата при отриманні на Новій пошті, додатково сплачується при отриманні комісія системи 20 грн + 3% Оплата при отриманні на Новій пошті, додатково сплачується при отриманні комісія системи 20 грн + 3%
Оплата при отриманні на Укрпошті, комісія системи 1% Оплата при отриманні на Укрпошті, комісія системи 1%

Про книгу Аушвіц

Чи могла міжнародна спільнота зробити щось, щоб уникнути такої кількості смертей в Аушвіці?

Аушвіц – місце одного із найжорстокіших злочинів людства. Про кількість загиблих у «таборі смерті» досі сперечаються історики – на Нюрнберзькому процесі озвучили жахливу цифру 4 мільйони. Через знищення частини документів його історія не досліджена повністю, хоч із часу звільнення в’язнів концтабору минуло понад 75 років.

Для створення книжки Лоренс Ріс взяв близько 100 унікальних інтерв’ю в очевидців подій. Завдяки розмовам із вцілілими колишніми в’язнями, наглядачами-злочинцями й вивченню архівних матеріалів автор дає вичерпну картину того, що діялося в «таборі смерті». Ріс доводить, що Аушвіц ніколи не замислювався для знищення євреїв, а «остаточне рішення щодо єврейського питання» ніколи не вважалося єдиним його завданням – хоча згодом саме ці два пункти стали його метою існування.

Книжка «Аушвіц» не тільки дозволяє нам побачити жахливу мініатюру ідеального суспільства з погляду нацизму, а й дає шанс зрозуміти людську природу в екстремальних умовах. А завдяки цьому усвідомленню ми зможемо багато чого зрозуміти й про себе.

Чому варто прочитати книжку «Аушвіц. "Остаточне рішення" нацистів» Лоренса Ріса?

  • Це портрет внутрішньої роботи табору з приголомшливими деталями — від технік масового вбивства й політики до борделю і пліток, які побутували між охоронцями та в’язнями.
  • Ріс досліджує стратегічні рішення, які спонукали Гітлера та Гіммлера втілити «остаточне рішення» і зробити Аушвіц основним місцем знищення євреїв.
  • Описує не тільки жорстокість і складні умови, у яких жили в'язні табору, а й відтворює кілька неймовірних втеч з Аушвіцу.
  • Відповідає на питання: «Чи могла міжнародна спільнота зробити щось, щоб уникнути такої кількості смертей в Аушвіці?»

Про автора:

Лоренс Ріс — автор історичних книжок на тему нацизму, Голокосту та Другої світової. Колишній керівник історичних телепроєктів на BBC TV. Лауреат Премії Пібоді, Британської книжкової премії, BAFTA та двох нагород «Еммі».

Цитати:

Про концепцію концтаборів:

На думку нацистів, життя в концтаборі було зменшеною копією зовнішнього світу. «Ідея боротьби стара, як саме життя, — говорив Гітлер у своїй промові ще 1928 року. — У цій боротьбі перемагає сильніший, здібніший, а менш здібний чи слабший програє. Боротьба — мати всього... Людина живе і зберігає свою перевагу над світом тварин не за принципами гуманності, а лише через жорстоку боротьбу». Цей псевдодарвіністський підхід, що передавав усю суть нацизму, лежав в основі управління концтаборами. Наприклад, капо «мали повне право» знущатися з підлеглих, адже вони довели, що сильніші в життєвій «боротьбі».

Про крематорії Аушвіцу:

Масивні цегляні будівлі крематоріїв Аушвіцу — це речове уособлення особливого жаху нацистського «остаточного рішення». Убивства вже не проводились в імпровізованих газових камерах: тепер для цього збудували схожі на фабрики споруди, що могли знищувати людей у промислових масштабах. Кривава різанина, в ході якої лилась кров жінок і дітей, і до цього траплялась у різні періоди історії, але цього разу це було щось зовсім нове — продумані споруди, в яких людей убивали абсолютно холоднокровно. Холодна, беземоційна й систематична суть цього процесу відображується в чистій червоній цеглі крематоріїв Біркенау.

Про медичні досліди над в'язнями:

Ув’язнених Аушвіцу навіть «продавали» компанії Bayer, філіалу I.G. Farben, як піддослідних кроликів для випробовування нових ліків. В одному з повідомлень від Bayer керівництву Аушвіцу говориться: «Транспорт зі 150 жінками прибув у хорошому стані. Однак нам не вдалося отримати кінцеві результати, тому що вони померли під час експериментів. Люб’язно просимо вас надіслати нам ще одну групу жінок такою самою кількістю й за таку саму ціну». Ці жінки, що померли під час тестування знеболювальних, коштували компанії Bayer по 170 рейхсмарок кожна.

Характеристики
Видавництво Лабораторія
Перекладач(ка) Анастасія Цимбал
Оригінальна назва Auschwitz: The Nazis & the 'Final Solution' by Laurence Rees
Кількість сторінок 360
ISBN 978-617-8053-48-2 (м'яка обкладинка), 978-617-8053-49-9 (електронна книжка), 978-617-8053-50-5 (аудіокнига)
Теми історія
Розміри 145х215 мм
Літературний(а) редактор(ка) Анна Весній
Коректор(ка) Алла Кравченко
Макет Олена Білохвост
Технічний редактор Микола Климчук
Дизайн обкладинки АбоАбо
Автор(ка) Лоренс Ріс
Відгуки

Новаторська робота... Глибина та багатство деталей, наданих Рісом, роблять цю книжку надзвичайно захопливою.

Publishers Weekly
Коментарі із соц.мереж
Відгуки і рецензії читачів
Владислав 19.01.2025

Минулого року я читав книгу Лоренса Ріса «Сталін і Гітлер», і хоча вона не залишила враження чогось абсолютно новаторського, вона все ж таки була достатньо цікавою. Тому, коли я побачив його нову роботу — «Аушвіц. Остаточне рішення нацистів», я сподівався, що автор ще раз зможе розкрити цю тему в новому світлі, як це було з іншими великими історичними постатями. На жаль, мої сподівання не виправдалися, і книга, попри всю свою вагу та серйозність, стала для мене черговим розчаруванням.

Лоренс Ріс, безумовно, має вражаючий доступ до архівних матеріалів та історичних джерел, але його підхід до розгляду подій, які призвели до виникнення концтабору Аушвіц і здійснення геноциду, виглядає надто поверхневим і не науковим. Певна частина тексту виглядає більше як набір емоційних рефлексій, ніж як ґрунтовне, науково обґрунтоване дослідження. Я не сумніваюся, що автор спробував передати атмосферу того часу і зрозуміти мотивацію нацистів, але робить це він, на жаль, без достатнього аналізу контексту.

Що стосується самого змісту, то книга здебільшого фокусується на фактах і свідченнях очевидців, а також політичних ідеях, що стали підґрунтям для вирішення нацистами “остаточного рішення”. Проте часто ці свідчення подаються без глибокого аналізу причинно-наслідкових зв’язків, що для мене є важливим елементом. Так, без сумніву, описувані події вражають, але книга часто відходить від наукового підходу, який би дозволив краще розуміти весь масштаб трагедії, зокрема, через критичну оцінку дій нацистів.

Я чекав більшої деталізації та серйозної рефлексії, але замість цього отримав лише поверхневі думки про ідеологію нацистів, деякі спогади жертв і роздуми про психологію людей, які здійснювали злочини. Але цього недостатньо, щоб книга стала справжнім дослідженням, яке може стати вагомим внеском у вивчення історії Другої світової війни та Голокосту.

До того ж, я не можу не зауважити, що через відсутність більш глибоких роздумів і пояснень, книга починає виглядати надто емоційною і дещо попсовою, порівняно з іншими науковими працями на ту ж тему. Може, для загального читача, який лише знайомиться з темою, вона і стане корисною, але для тих, хто вже має певні знання в історії, вона не принесе нічого нового. Як я вже казав, після «Сталін і Гітлер» я очікував більш серйозного підходу, і саме тому ця книга для мене стала посередньою і розчарувальною.

Незважаючи на мою критику, я розумію, що тема Аушвіцу — це завжди складна і болюча для розуміння. Я не відкидаю того, що книга може бути корисною для початківців, які хочуть отримати загальне уявлення про нацистську політику геноциду і структуру концтабору, однак для тих, хто шукає більш глибокий науковий аналіз, це буде лише поверхневе і емоційне читання.

Таким чином, я не можу сказати, що книга Лоренса Ріса є зовсім поганою. Вона, безумовно, може бути цікавою для тих, хто ще не знайомий з цією темою, але для тих, хто хоче більше зрозуміти масштаби трагедії і причини нацистського геноциду, я все ж таки рекомендую звернутися до більш ґрунтовних наукових досліджень.
Токар Олександр 31.12.2024
"Аушвіц. 'Остаточне рішення' нацистів" Лоренса Ріса – це глибоке дослідження одного з найжахливіших періодів в історії людства. Автор майстерно поєднує історичні факти, свідчення очевидців та власні роздуми, створюючи вражаючу картину подій, що відбувалися в концентраційному таборі Аушвіц. Книга розкриває не лише жахи, які пережили в'язні, але й механізми, що стояли за нацистською машиною смерті. Ріс детально описує, як ідеологія ненависті та расизму перетворилася на систематичне винищення мільйонів людей. Особлива увага приділяється особистим історіям тих, хто вижив, що додає книзі емоційної глибини та людяності. Автор також аналізує роль ключових фігур нацистського режиму, їхні мотиви та дії, що призвели до створення та функціонування табору смерті. "Аушвіц. 'Остаточне рішення' нацистів" – це не лише історичний документ, але й попередження для майбутніх поколінь про небезпеку тоталітаризму та ненависті. Книга змушує задуматися про моральні аспекти людської природи та відповідальність кожного з нас за збереження пам'яті про ці події. Це важливе читання для всіх, хто прагне зрозуміти глибину трагедії Голокосту та уроки, які ми повинні винести з цієї жахливої сторінки історії. Книга залишає після себе глибокі роздуми про силу людського духу та необхідність боротьби за справедливість і людяність у будь-яких обставинах.
Халолій Світлана 24.09.2024
Така важка книга. Я її довго читала, бо морально важко все це виносити.
Але вона дуже важлива.
Бо людство не вчиться на минулих помилках та трагедіях, а знову повторює їх.
На жаль.

Книга розповідає про те, як будувалися концентраційні табори під час Другої Світової Війни, як вони видозмінювалися і перетворювалися на машини смерті.

Книга наповнена розповідями виживших, а також тих, хто працював на те, щоб цих виживших не було.

Історії, тих хто пережив це пекло, крають серце.

Більшість німців-ссівців, у яких брали інтервʼю уже в літньому віці не вбачають нічого поганого в тому, що вони робили під час Другої Світової Війни, і безпосередньо в Аущвіці. Дехто каже, що просто виконували накази; дехто прикривається, що вони ж не безпосередньо вбивали євреїв, а то був газ; а дехто взагалі, проаналізувавши все що було зроблено, зараз вважає, що треба було б зробити інакше.
Не починати війну, не вчиняти геноцид - просто зробити інакше, і можливо б вони перемогли.

Тому зараз, у розпал повномасштабної війни з росією, я не бачу сенсу доносити росіянам, що вони неправі.
Це покоління втрачене.

Після прочитання цією книги, я трішки повірила в теорію того, що планета Земля нас просто винищує (землетруси, цунамі, погодні катаклізми, пандемії) - бо людство стратило це життя. І нас треба вивести, як вошей.
От такі от депресивні висновки у мене вийшли.

Але книгу дуже рекомендую.
Полякова Марія 12.09.2022
Тема Другої світової війни та Голокосту - одна з моїх улюблених в літературі. Намагаюся читати по ній і художню літературу, і нонфікшн. Тому одразу після анонсу передзамовила собі цю книгу.
Звісно, для людей, що хоч трохи знають історію, це місце знайоме. Знайоме своєю страшною історією.
Аушвіц - це справжня фабрика смерті та тортур.
Книга розповідає історію цього місця. Те, як з трудового концтабору воно перетворилося на табір смерті, де за день помирали тисячі людей.
Чесно, читати було страшно. Часом відкладала книгу, бо розум не хотів усвідомлювати, що в реальності були люди, що творили таке. Люди, які і після поразки у війні не вважали, що робили щось неправильне. Не вважали свою діяльність злочином.
Аушвіц - місце контрастів. Місце, де для ув'язнених (звісно, не євреїв) був бордель і басейн. Люди, які добре працювали, отримували квитки в бордель, де дівчата (звісно, теж ув'язнені) обслуговали по 6-7 людей за день. А їм ще й заздрили! Бо їх годували, вони жили в теплі, мали одяг і могли митися в душі.
А зовсім поруч люди помирали від голоду, тортур, виснажливої праці. І, звісно ж, газові камери і крематорії, де кількість жертв йшла на тисячі.
А ще лікарі, що давали клятву Гіпократа, обіцяли рятувати людей, ставили досліди на живих людях. Правда, після тих дослідів, люди недовго були живими...
До речі, дуже здивувала Данія. Виявилося, що це єдина країна, що не видала німцям мм своїх громадян -євреїв, навіть під час окупації. Єдина країна, де до них ставилися, як до людей. Цього от не знала. Бо страшно було читати, що та незначна частина людей, що вижили в Аушвіці, повернувшись додому, зіткнулася з тією ж ненавистю. В їх будинках хтось вже жив, їх били, проганяли... І тільки данці підтримували своїх громадян .
Книга, від якої мороз по шкірі і сльози на очах.
Книга не для всіх. Бо не кожен може читати про таке
Страшно! Але книга дуже вартісна. Для мене це однозначно 10/10
Написати відгук і отримати 15 лабів
* Для нарахування лабів потрібно бути авторизованим і обсяг відгуку має бути більше 1000 символів.
Ваше Ім'я*
Ваш Email*
Введіть текст*