Відгуки і рецензії читачів
17.11.2025
Взимку я прочитала "Моторошне сяйво" - мені настільки сподобалася ця готична містична атмосфера, що я дуже хотіла знайти щось схоже. І "Беладона" повністю підійшла по моїм параметрам і осінньому вайбу!
Розповідь розпочинається з нещасного випадку - на святі на честь народження донечки загинули майже всі, випивши отруєного вина. Всі, окрім іменинниці - дитинки на ім'я Сіґна Ферроу.
Смерть прийшов забрати душі померлих, а коли потягнувся по душу малої (адже та встигла випити отруєного молока матері) - щось завадило йому це зробити. Душа матері чекала поруч, аби піти на той світ разом із своєю дитиною, проте Смерть відказав:
Ще не настав її час, - мовив він, - Але настав твій. Ходімо зі мною
Таким чином, народившись поруч зі смертю, ця сама смерть супроводжуватиме все життя дівчини - ті, хто оточував її, рано чи пізно помирали. Проте головна героїня помітила в собі одну цікаву здібність: як би вона не ламала своє тіло, яким би отрутам не підвергала його - всього за кілька хвилин воно відновлювалося так, ніби нічого й не відбулося ?
Через те, що дівчина народилася в багатій родині, на її повноліття до неї мав перейти спадок матері. Через це було багато претендентів, хто хотів мати Сіґну під своїм дахом, але далеко не з доброї волі. Та кожного разу дівчина довго в гостях не затримувалася.
До речі, час розповісти вам про ще одну здібність Сіґни - вона має здібність бачити женця, самого пана Смерть. Але вона може це робити тільки тоді, коли хтось поруч помирає. Дівчина весь час намагається побороти Смерть, аби він не забирав людей, що її оточують. Тому вона навчилася його "викликати", отруюючи себе ягідками беладони, максимально наближаючи себе до стану смерті.
- Але я не вірю, що це робить смерть менш жорстокою.
- І чому ви так вважаєте?
- Бо смерть несе полегшення лише для мертвих, містере Торлі. Вона мало непокоїться за тих, хто лишився
Через деякі обставини, дівчина приїжджає до нового маєтку, до дальніх членів своєї родини. Але й тут не все спокійно: дружина господаря померла, а донька ледь-ледь тримається за життя. Неначе щось... або хтось намагається прибрати цих людей.
Так Сіґна Ферроу вимушена стати на бік Смерті, а не тільки вважати його своїм заклятим ворогом, аби розкрити справжню причину загибелі та муки членів родини Готорнів у маєтку ☠️
Мені дуже сподобалася книга і я б залюбки прочитала її продовження, коли воно вийде. Під дощову погоду за вікном та хеллоуінський настрій - ця книга підходить просто чудово! Ну і я вже мовчу про те, яка вона сама по собі гарна. Є трошки сцен 18+, але я не прихильниця цього. Мою душу більш тронула сцена з танцем під час балу.
Так що це прикольний легенький готичний детектив на кілька осінніх холодних вечорів ?
Розповідь розпочинається з нещасного випадку - на святі на честь народження донечки загинули майже всі, випивши отруєного вина. Всі, окрім іменинниці - дитинки на ім'я Сіґна Ферроу.
Смерть прийшов забрати душі померлих, а коли потягнувся по душу малої (адже та встигла випити отруєного молока матері) - щось завадило йому це зробити. Душа матері чекала поруч, аби піти на той світ разом із своєю дитиною, проте Смерть відказав:
Ще не настав її час, - мовив він, - Але настав твій. Ходімо зі мною
Таким чином, народившись поруч зі смертю, ця сама смерть супроводжуватиме все життя дівчини - ті, хто оточував її, рано чи пізно помирали. Проте головна героїня помітила в собі одну цікаву здібність: як би вона не ламала своє тіло, яким би отрутам не підвергала його - всього за кілька хвилин воно відновлювалося так, ніби нічого й не відбулося ?
Через те, що дівчина народилася в багатій родині, на її повноліття до неї мав перейти спадок матері. Через це було багато претендентів, хто хотів мати Сіґну під своїм дахом, але далеко не з доброї волі. Та кожного разу дівчина довго в гостях не затримувалася.
До речі, час розповісти вам про ще одну здібність Сіґни - вона має здібність бачити женця, самого пана Смерть. Але вона може це робити тільки тоді, коли хтось поруч помирає. Дівчина весь час намагається побороти Смерть, аби він не забирав людей, що її оточують. Тому вона навчилася його "викликати", отруюючи себе ягідками беладони, максимально наближаючи себе до стану смерті.
- Але я не вірю, що це робить смерть менш жорстокою.
- І чому ви так вважаєте?
- Бо смерть несе полегшення лише для мертвих, містере Торлі. Вона мало непокоїться за тих, хто лишився
Через деякі обставини, дівчина приїжджає до нового маєтку, до дальніх членів своєї родини. Але й тут не все спокійно: дружина господаря померла, а донька ледь-ледь тримається за життя. Неначе щось... або хтось намагається прибрати цих людей.
Так Сіґна Ферроу вимушена стати на бік Смерті, а не тільки вважати його своїм заклятим ворогом, аби розкрити справжню причину загибелі та муки членів родини Готорнів у маєтку ☠️
Мені дуже сподобалася книга і я б залюбки прочитала її продовження, коли воно вийде. Під дощову погоду за вікном та хеллоуінський настрій - ця книга підходить просто чудово! Ну і я вже мовчу про те, яка вона сама по собі гарна. Є трошки сцен 18+, але я не прихильниця цього. Мою душу більш тронула сцена з танцем під час балу.
Так що це прикольний легенький готичний детектив на кілька осінніх холодних вечорів ?
18.08.2025
«Беладона» Адалін Ґрейс
Захоплюючий неординарний готичний роман від якого важко відірватися!
Привиди, сімейні таємниці, старовинний маєток, загадкові вбивства, непересічний любовний зв’язок і все це в антуражі вікторіанської епохи.
Головна героїня- сирота Сіґна з дитинства зазнала поневірянь по сумнівним опікунам. Вона змалечку бачить привидів, а ще вірить що смерть переслідує її. До того ж дівчина не може померти.
Одного дня вона потрапляє до останніх живих родичів що беруть її під опіку. Нарешті Сіґна відчуває щось накшталт «родини», але у сім’ї Готорнів панує траур після загадкової смерті господині Ліліани, чий привид просить допомоги у дівчини. Так починається розслідування та пошук правди, а неочікувана допомога надходить від таємничого пана Смерть. Зв’язок героїв з часом поглиблюється й веде… ну самі прочитаєте куди)))
Готична історія з елементами фентезі, детективною та романтичною лінією, сюжетом що тримає до останніх сторінок. Отримав неабияке задоволення!
ПС: Окрема насолода- файне оформлення книги ?
Чекатиму на продовження!
Моя оцінка 9,2/10
Захоплюючий неординарний готичний роман від якого важко відірватися!
Привиди, сімейні таємниці, старовинний маєток, загадкові вбивства, непересічний любовний зв’язок і все це в антуражі вікторіанської епохи.
Головна героїня- сирота Сіґна з дитинства зазнала поневірянь по сумнівним опікунам. Вона змалечку бачить привидів, а ще вірить що смерть переслідує її. До того ж дівчина не може померти.
Одного дня вона потрапляє до останніх живих родичів що беруть її під опіку. Нарешті Сіґна відчуває щось накшталт «родини», але у сім’ї Готорнів панує траур після загадкової смерті господині Ліліани, чий привид просить допомоги у дівчини. Так починається розслідування та пошук правди, а неочікувана допомога надходить від таємничого пана Смерть. Зв’язок героїв з часом поглиблюється й веде… ну самі прочитаєте куди)))
Готична історія з елементами фентезі, детективною та романтичною лінією, сюжетом що тримає до останніх сторінок. Отримав неабияке задоволення!
ПС: Окрема насолода- файне оформлення книги ?
Чекатиму на продовження!
Моя оцінка 9,2/10