Бери за горло

«Бери за горло» Террі Пратчетта — комічне фентезі з «Дискосвіту» про ланкрських відьом і вампірів з Убервальду. Король Веренс запрошує родину графа Маґпіра на церемонію, де мають дати ім’я його доньці. Гості вирішують оселитися в замку й перебрати владу. Часнику, сонця та святої води, на які звикли покладатися в таких історіях, ці вампіри вже не бояться.

Чому запрошення до замку має значення

Свято починається з питань, хто буде хрещеною і як саме має відбутися церемонія. Бабуні Дощевіск у замку ще немає, тож її місце тимчасово посідає Тітуня Оґґ. Навіть кіт Оґґ встигає вмоститися на троні, перш ніж Веренс просить його прибрати. Тим часом рід Маґпірів отримує змогу ввійти до замку на очах у господарів. Родина заздалегідь гартувалася святою водою й тренувалася витримувати те, що мало б її відлякати. Пратчетт робить сюжетною силою саму гостинність. Веренс надіслав запрошення, а відьмам доведеться мати справу з тими, хто ним скористався.

Аґнес, Маґрат і відьми Ланкру

Аґнес Нітт уже знайома читачам із «Маскараду», де вона шукала своє місце в опері. Тепер Аґнес допомагає захищати Ланкр, а Маґрат Часник поєднує роль відьми з обов’язками королеви й матері. Поруч із ними діють досвідчені Тітуня Оґґ і Бабуня Дощевіск. Їхній звичний спосіб давати раду небезпеці проходить перевірку, коли гості не реагують на засоби, які працювали проти попередніх поколінь вампірів.

Це шоста книжка підциклу «Відьми» в перекладі Ольги Бєлової. Вона підійде читачам, яким цікава сатира на вампірські історії, зокрема на правила про запрошення й те, що нібито здатне відлякати гостя від порога.