Пейден Ґрей роками живе з небезпечною таємницею. Але випадок кидає її в епіцентр боротьби, де слабкість означає смерть. Попереду на неї чекають безжальні випробування, політичні інтриги, заплутані почуття та вибір, від якого залежить не лише її життя, а й майбутнє всього королівства.
У світі, де правда може вбити, кожен крок стає грою на виживання.
Ох і змішані у мене почуття, коли я сідаю писати цей відгук. З однієї сторони, це було дуже схоже на безліч інших фентезі: Змія і голуб, Всі ми лиходії, Гаррі Поттер і особливо на Голодні ігри. Але з іншої - це було достобіса цікаво 🫣
Ця книга постійно гойдала мене на емоційних гойдалках.
З одного боку - смертельний магічний турнір. Вау. Я очікувала, що це буде основною сюжетною складовою книги. Але ні. Авторка вирішила майже не приділяти йому уваги. Так, випробування були - жорстокі, видовищні, цікаві, але загалом займали приблизно 15% сюжету. Натомість головний фокус опинився на любовній лінії. І я не дивуюсь, бо це ж ромфентезі, а не епік-фентезі. Але й тут - знову гойдалки.
З одного боку - неймовірна хімія між героями. Я буквально відчувала електричну напругу у себе під шкірою під час кожної сцени ле вони разом. З іншого боку - класична хвороба багатьох ромфентезі: «кохання впало з неба». Герої тільки-но познайомилися, а вже готові жертвувати всім заради одне одного. Ну окей, хай буде - хімія настільки сильна, що я це пробачаю 🥰
Щодо персонажів (і тут у нас також гойдалки): головна героїня сильна, харизматична, розумна та гостра. Її любовний інтерес наче теж крутий чувак, сильний, холодний, розумний, а місцями милий та романтичний, але іноді, коли ми читаємо глави від його імені, його поведінка гірша та безглуздіша, ніж в деяких дівчат у ПМС. Але, потім це проходить, і він знову чоткий паца😉
Сам сюжет наче і не затягнутий: місцями драматичний, місцями веселий, наповнений секретами та інтригами (хоча, якщо ви читали достатньо фентезі, більшість з них легко передбачити). Особисто мені хотілося б трохи менше ефірного часу для любовної лінії, але впевнена, що для багатьох це навпаки буде великим плюсом.
Мені здається, своїм відгуком я теж вас трохи погойдала на емоційних гойдалках 😜
Тож підсумую: це не «вау, супер, найкраще фентезі мого життя», але мені сподобалось. Сюжет не найоригінальніший, зате захоплює і не залишає байдужим.
Пейден ще та пройдоха, але вулиця змусила її стати такою. Сильна характером та ризикована. Не маючи сил, її батько навчав битись з самого дитинства, її характер мені імпонував.
Кай не звичайний принц, він знищує всіх звичайних, він вбивця і прокладає шлях до чистої дороги для кронпринца. Кай мені відразу сподобався, а його здібності неймовірні і звісно він не такий лихий, як хоче його зробити король.
У книзі є невеликий вайб Голодних ігор, тільки тут люди мають магічні здібності, а грають в них щоб довести свою силу, а не піднятись по соціальній драбині. Мені подобаються книги з тиранічним суспільством, тому що у фентезі часто або війна з іншими королівствами, або ж боротьба з тиранією і мені цей варіант подобається більше. Ще і змагання, за якими було цікаво спостерігати.
Можливо трошки більше хотілось розкриття деяких героїв, але звичайно це не головне.
Фінал був доволі динамічним та цікавим, Пей згадала хто ж вбив батька, а далі не розкажу бо буде спойлер. Дуже цікава книга, чекаю продовження, тому шо дуже цікаво як автор закрутить сюжет після цих подій.
• Книга динамічна , читається неймовірно легко та швидко .
• Я люблю , коли в книгах є змагання , різні випробування та битви . Це зберігає для мене інтригу до кінця , змушує читати , поки не дійду до фіналу.
• Мені сподобалась головна героїня . Я рада , що авторка не зробила прям з неї , аж зовсім дуже сильну , що було б не логічно . Я думала вона всім елітним надере зад, не маючи за плечима магії , але ні , вона сильна , але звичайно уступає набагато сильнішим суперникам . Її головна зброя хитрість та гострий розум .
• Мені сподобалась хімія між головними героями . Легкий флірт , який межує з суперництвом .
➖
• Я все таки люблю більш дорослі історії кохання , навіть коли це не основа сюжету . Мені було недостатньо пристрасті та розвитку відносин . Нам просто дали аванс перед продовженням.
• Мені дивно , що Пейден виставляли якоюсь особливою на фоні інших дівчат , вона намагалась виділитись нарядами і на цьому був великий акцент . На мою думку , якщо дівчатам було дозволено будь яке вбрання , то кожна б намагалась бути особливою , тим паче маючи симпатію до якогось хлопця .
• Пейден хамить принцам , ще не встигнувши з ними подружитись . Дуже не розважливо , як для звичайної дівчини . Між хоробрістю і дурістю є велика різниця.
Я ще думаю чи буду читати продовження , бо в кінці книги в мене зникла симпатія до хлопців . Альо , ви звичайних вбиваєте . Ви серйозно ображаєтесь на звичайну , бо вона ставить своє життя вище за вашу довіру ? Опустіться на землю , хлопчики . Пейден тут 100% права
Але не всі люди мають ці сили.
Дехто входить в число «безсилих», і саме на них влаштоване полювання. Їх знаходять, і вбивають.
Головна героїня - не має здібностей, тому з дитинства навчена їх вдавати, щоб не наразитися на небезпеку.
Головний герой - другий син короля, якому не світить влада, тому його з дитинства вчили бути вбивцею. Знаходити і знешкоджувати безсилих, які загрожують правлінню короля.
Перша їхня зустріч змусила головну героїню попотіти, щоб переконати найбезжальнішого вбивцю, що в неї є сила, просто вона дуже неординарна.
Кожного року в королівстві проводять небезпечні змагання серед молоді, щоб повеселити народ.
І саме на ці «голодні ігри» і обирають головних героїв. Тут вони ближче знайомляться, намагаються вижити, а ще дівчина виявляє секрети свого батька та вплутується в небезпечну компанію.
Це на стільки slowburn роментезі, що я ледь не забула, що тут є взагалі любовна лінія. І коли головний герой починає проявляти знаки уваги головній героїні (заплітає їй косу, перекидає через плече і несе), у мене була реакція - «альо, чув щось про особистий простір? Постав, де взяв!»
Остання чверть книги витягла цю історію для мене. Я не можу сказати, що там було щось шокуюче, і неочікуване. Ні, все було логічно, все до цього і йшло. Але мені сподобалася динаміка.
Не можу сказати, що я прямо в захваті від книги, і з нетерпінням чекаю продовження.
Це та серія, яку я можливо продовжу читати, а можливо і ні.
Знаю, що багато людей стверджує, що авторка списала сюжет з «Голодних ігор». Я можу лише частково з цим погодитися. Так, наші головні герої теж мають проходити певні ігри-випробування, але я б не сказала, що все так само, як було з Катніс й Пітом (у «Голодних іграх»).
Коротко розповім про сам сюжет, щоб було зрозуміліше: у нас є королівство Ілія, в якому в основному проживають Елітні (люди з надзвичайними силами). Колись давно король вирішив вигнати всіх Звичайних (людей без спеціальних сил) з королівства, тому що вважав, що вони негативно впливають на інших Елітних мешканців й забирають їхню силу. Але звісно ж, частина Звичайних залишилася в Ілії. Серед них є й наша головна героїня – юна дівчина на ім’я Пейден. Вона злодійка, яка вдає, що має здібності Провидиці.
Одного дня вона випадково рятує принца Кая, і через це опиняється у Іграх Очищення, основною метою яких є продемонструвати могутність Елітніх. Тому Пейден потрібно не просто дійти до кінця Ігор, але й не видати таємниці, що вона Звичайна.
Хочу додати, що у «Безсила» дуже гарно прописана романтична лінія. І те, що мені подобається у ній найбільше – авторка не давала сцен 18+. І мені здається, що завдяки даному рішенню, ці всі моменти між героями стали тільки кращими й більш чуттєвими.
Поділюся декількома цитатами з книги:
• Можливо, іноді необовʼязково мати якісь сили, аби бути могутнім.
• Доля – дивна та мінлива штука, адже вона не залишає тобі вибору, як жити своє життя.
• Монстрами не народжуються, ними стають.
• Ніколи не забувай, що твоя винахідливість – це зброя, якою ти зможеш користуватися лише тоді, якщо твій розум настільки ж гострий, як і лезо у твоїх руках.
Too Sweet – Hozier