Але не всі люди мають ці сили.
Дехто входить в число «безсилих», і саме на них влаштоване полювання. Їх знаходять, і вбивають.
Головна героїня - не має здібностей, тому з дитинства навчена їх вдавати, щоб не наразитися на небезпеку.
Головний герой - другий син короля, якому не світить влада, тому його з дитинства вчили бути вбивцею. Знаходити і знешкоджувати безсилих, які загрожують правлінню короля.
Перша їхня зустріч змусила головну героїню попотіти, щоб переконати найбезжальнішого вбивцю, що в неї є сила, просто вона дуже неординарна.
Кожного року в королівстві проводять небезпечні змагання серед молоді, щоб повеселити народ.
І саме на ці «голодні ігри» і обирають головних героїв. Тут вони ближче знайомляться, намагаються вижити, а ще дівчина виявляє секрети свого батька та вплутується в небезпечну компанію.
Це на стільки slowburn роментезі, що я ледь не забула, що тут є взагалі любовна лінія. І коли головний герой починає проявляти знаки уваги головній героїні (заплітає їй косу, перекидає через плече і несе), у мене була реакція - «альо, чув щось про особистий простір? Постав, де взяв!»
Остання чверть книги витягла цю історію для мене. Я не можу сказати, що там було щось шокуюче, і неочікуване. Ні, все було логічно, все до цього і йшло. Але мені сподобалася динаміка.
Не можу сказати, що я прямо в захваті від книги, і з нетерпінням чекаю продовження.
Це та серія, яку я можливо продовжу читати, а можливо і ні.
Знаю, що багато людей стверджує, що авторка списала сюжет з «Голодних ігор». Я можу лише частково з цим погодитися. Так, наші головні герої теж мають проходити певні ігри-випробування, але я б не сказала, що все так само, як було з Катніс й Пітом (у «Голодних іграх»).
Коротко розповім про сам сюжет, щоб було зрозуміліше: у нас є королівство Ілія, в якому в основному проживають Елітні (люди з надзвичайними силами). Колись давно король вирішив вигнати всіх Звичайних (людей без спеціальних сил) з королівства, тому що вважав, що вони негативно впливають на інших Елітних мешканців й забирають їхню силу. Але звісно ж, частина Звичайних залишилася в Ілії. Серед них є й наша головна героїня – юна дівчина на ім’я Пейден. Вона злодійка, яка вдає, що має здібності Провидиці.
Одного дня вона випадково рятує принца Кая, і через це опиняється у Іграх Очищення, основною метою яких є продемонструвати могутність Елітніх. Тому Пейден потрібно не просто дійти до кінця Ігор, але й не видати таємниці, що вона Звичайна.
Хочу додати, що у «Безсила» дуже гарно прописана романтична лінія. І те, що мені подобається у ній найбільше – авторка не давала сцен 18+. І мені здається, що завдяки даному рішенню, ці всі моменти між героями стали тільки кращими й більш чуттєвими.
Поділюся декількома цитатами з книги:
• Можливо, іноді необовʼязково мати якісь сили, аби бути могутнім.
• Доля – дивна та мінлива штука, адже вона не залишає тобі вибору, як жити своє життя.
• Монстрами не народжуються, ними стають.
• Ніколи не забувай, що твоя винахідливість – це зброя, якою ти зможеш користуватися лише тоді, якщо твій розум настільки ж гострий, як і лезо у твоїх руках.
Too Sweet – Hozier