Бібліотека спалених книг

Свідчення краси, сили і величі друкованого слова

Берлін, 1933 рік. Після успіху дебютного роману американська письменниця Алтея Джеймс отримує запрошення від самого Йозефа Ґеббельса взяти участь у програмі культурного обміну в Німеччині. Для дівчини з маленького містечка Берлін здається колоритним багатонаціональним містом, що розквітає в розпал великих змін. Але згодом Алтея зустрічає вродливу жінку, яка обіцяє показати їй справжнє обличчя міста, і опиняється в групі повстанців, які перекреслюють усе, що вона знала.

Париж, 1936 рік. Ханна Брехт втекла з Берліна до Парижа, але не втекла від антисемітизму та нацистських симпатиків. З розбитим серцем і почуттям провини вона з головою поринає у роботу в Бібліотеці спалених книг, адже вірить, що за допомогою тихої сили книг зможе протистояти хвилі фашизму, яка насувається на Європу, і спокутувати власні помилки. Але настає день, коли Ханна мусить вирішити, заради чого вона готова жити, а заради чого померти.

Нью-Йорк, 1944 рік. Після загибелі чоловіка в бою з нацистами, Вів’єн розпочинає власну війну: запобігає спробам впливового сенатора ввести цензуру на «Армійські видання» — кишенькові книжечки в м'якій обкладинці, які мільйонами відправляють солдатам за кордон. Вона знає, як багато вони означають для солдатів, і єдиний спосіб виграти цю битву — протиставити пропаганді сенатора власну історію — історію таємничої жінки-самітниці, яка доглядає за Американською бібліотекою заборонених книг у Брукліні. 

Коли Вів вступає у боротьбу з цензурою і занурюється у таємниці недавнього минулого, долі цих трьох жінок перетинаються…

Чому варто прочитати книжку «Бібліотека спалених книг»?

• Для шанувальників The Rose Code та The Paris Library.
• Вражаючий роман періоду Другої світової війни про переплетені долі трьох жінок, які вірять у силу книг, здатних перемогти у найтемніші моменти війни.
• Історичний роман, натхненний реальною історією Ради з питань книжок у воєнний час — організації, заснованої під час Другої світової війни книгарями, видавцями, бібліотекарями та авторами, щоб використовувати книги як «зброю у війні ідей». 

Про авторку:

Бріанна Лабускес (Brianna Labuskes) — авторка психологічних трилерів та історичної белетристики, що є бестселерами за версією Wall Street Journal, Washington Post та Amazon Charts, USA Today, історичних романів «Бібліотека спалених книг» і The Lost Book of Bonn. Перше десятиліття своєї кар'єри працювала журналісткою національних новинних організацій, висвітлюючи політичні події та державну економіку.

 Її книги перекладені кількома мовами світу.

Цитати:

— Хлопці беруть ці книжки з собою в бій, — сказала вона якомога спокійніше, щоб досягти сильнішого ефекту. Вів не намагалась вивільнити руку. Може, так він відчує її рівний пульс, її непохитну відданість справі. — Минулого тижня один чоловік надіслав мені примірник «Пригод Тома Соєра», на якому залишились плями крові. Він надіслав книжку на знак вдячності — його побратим реготав, читаючи її, а наступного дня загинув у бою. 

Вів зробила невелику паузу і продовжила: 

— Але якби ваш закон прийняли на кілька місяців раніше, в того хлопця не було б цієї книги.

Книжки — це наш спосіб залишити по собі слід на землі, правда ж? Вони свідчать про те, що ми тут жили, ми кохали і сумували, сміялися і помилялися. Ми існували. Так, їх можна спалити, але прочитане не стирається з пам’яті. Книжки продовжують жити у цій бібліотеці, та найважливіше те, що вони стають безсмертними завдяки усім, хто їх прочитав. 

Написані слова не зникнуть, якщо їх просто спалити. Не можна просто так стерти ідеї. Не можна стерти людей. Якщо спалити книжки про те, що тобі не подобається або чого ти не розумієш, це не означає, що цих речей більше не існує.

— Яка у вас улюблена книжка? 

— Улюблена книжка? — повторила бібліотекарка, вмощуючись на табуретці. — Як на мене, це наче обирати улюблений момент у житті. Можна назвати один, але це не означає, що немає сотні інших, не менш хороших.

Війна тривала так довго, стільки років були сповнені страждань, самопожертви, страху, втрат і болю, тупої монотонної безпорадності. Але ніщо не зламало їх. Навіть у найтяжчі дні, в час найбільшої туги, в час повної виснаженості, люди примудрялися в дрібничках знаходити непохитну надію і натхнення, що давали сили робити ще один крок. І ще один.

Війна завжди забирає всі ці дрібнички й підсилює те, що залишилось. У війну не буває дрібних роздратувань і невеликих святкувань. Тільки любов і ненависть, страх і хоробрість, поезія і руйнація — жодних компромісів, тільки крайнощі.