Від неї сироти по шкірі.
Діта Адлерова «працює» бібліотекаркою в блоці №31 в Аушвіці-Біркенау, в сімейному таборі смертників.
Книги заборонені в цьому страшному місці.
Але цей блок, де німці дозволили навчати єврейських дітей, є тією оазою, тим куточком надії, який дозволяє трішки помріяти про можливість світлого майбутнього.
І якщо в мирному житті діти до книг бралися неохоче, то в блоці №31 - книги для них як священний грааль.
Усі книги можливо було дістати лише шляхом контрабади, яка процвітає в цьому страшному місці.
І саме Діта є тією, хто має піклуватися про той мізер книг, які просто розвалюються, передавати непомітно їх вчителям, а після уроків відносити в потаємний сховок.
І головне - не попастися на очі німцям, які за це і дівчину, і весь табір розстріляють.
Це історичний роман про Аушвіц.
Історія написана на основі життєвого досвіду реальних людей, які пережили пекло.
Читаючи книгу неможливо не асоціювати те, що робить нині ₚосійська армія на території України, з тим, що відбувається у книзі.
Неймовірно-тяжка, але важлива книга.
Бо не можна забувати.
І, здавалося б, не можливо навіть подумати, що можливо таке повторити - але ₚосія показала, що країна-гниль може все.